Малюк Цахес. Розділ 6. Частина перша. Фея Рожа та міністр Цинобер

Парафраза відомого твору Ернста Теодора Амадея Гофмана «Малюк Цахес на прізвисько Цинобер»

РОЗДІЛ ШОСТИЙ. Частина перша. Фея Рожа та міністр Цинобер

Поки Бальтазар переховувався в селі Гох-Якобсгайм, референдарій Пульхер назирці ходив за Цинобером. Йому в цьому допомагав таємний секретар Адріан; той самий юнак, який через Циноберові чари мало не позбувся місця в канцелярії міністерства і знов повернув собі прихильність князя лише тим, що здобув для нього чудовий засіб виводити плями. Річ у тім, що князь був доброї вдачі, а тому хоч і вигнав Адріана за ту масну пляму, що посадив Цинобер йому на кашемірові штани, проте лишив юнакові шанс виправитися й повернути собі посаду, якщо той знайде ефективний засіб від масних плям. Так от Пульхер та Адріан довідались якось, що їх кривдник Цинобер через кожні дев'ять днів тихенько вставав на світанку, сам, без служника, одягався, спускався в сад, серед якого стояв його будинок, і зникав у кущах, що оточували галявинку. Тоді вони, відчуваючи якусь таємницю, перелізли через мур і влаштували засідку в кущах у саду, коли в черговий раз там мав з'явитися Цинобер.
Тільки-но почало світати, як вони побачили малюка, що плентався грядкою, пирхаючи й чхаючи, бо росяні стебла та віти били його по носі. Раптом якась прекрасна жінка в серпанку, з крильми за плечима, спустилася додолу, сіла на гарний стілець, що стояв серед трояндових кущів, і, тихо промовивши: «Йди, моя люба дитино», – взяла Цинобера й почала розчісувати золотим гребінцем довгі кучері, що спадали йому аж на спину. Малюкові було дуже приємно, бо він блимав оченятами, витягав ніжки й муркотів, як кіт. Так тривало, мабуть, хвилин п'ять, потім чарівниця ще раз провела пальцем уздовж його тім'я, і Пульхер та Адріан помітили на голові в Цинобера вузьку, блискучу, як вогонь, смугу.

Пульхер та Адріан підгледіли те, чого не могло бути, але було

Тоді жінка сказала:
- Ну, прощавай, любий хлопчику! Будь розумним, яким тільки зможеш!
Малюк сказав:
- Бувайте, матусю, я й так розумний, вам нема чого казати це щоразу.
Жінка помалу знялась і зникла в повітрі. Пульхер і Адріан отетеріли з подиву. Їм, людям освіченим і позбавленим забобонів, відверто кажучи, було дуже неприємно спостерігати фею, що літала в повітрі, в її справжній подобі з крильми за плечима. Тому вони терміново потребували наукового пояснення цієї надзвичайної події. Треба сказати, що в таких непередбачуваних випадках, як цей, або ота чортівня з Фабіановим сюртуком, про яку йшлося у п'ятому розділі в другій його частині, – в таких, кажу, випадках універсальне пояснення міг дати тільки основний принцип наукового матеріалізму, який у моїй вільній інтерпретації виглядає так:

Все, що відбувається, відбувається природним шляхом навіть тоді, коли ми не знаємо, як саме.

А загальноприйняте формулювання цього принципу можна знайти у Вікіпедії. Для студентів він є взагалі безпрограшною позицією. Мовляв, я знаю, просто пояснити не можу. До речі, професорам така позиція теж може стати в пригоді. Але ми з вами, люб'язні читачі, надивившися сучасних науково-фантастичних фільмів, можемо дещо конкретніше пояснити ці надзвичайні явища. Так появу панни Рожі у вигляді летючої феї, що з'являється нізвідки й зникає в нікуди, розчиняючись у повітрі, можна пояснити тим, що її інопланетна цивілізація опанувала левітацію й телепортацію. Стосовно ж Фабіанового сюртука можна припустити, що його рукави зовсім самі собою не вкорочувалися й поли не видовжувалися та не перетворювалися на шлейф, як це ввижалося натовпу. Насправді все в сюртукові залишалося незмінним, а вкорочувався лише локальний простір, в якому перебували рукави, й видовжувався простір, що містив у собі поли. Хіба не так ми пояснювали собі принцип роботи зоряних брам, а відтак і свічада, що зближувало віддалені в просторі об'єкти? Навряд чи до такого пояснення додумався б студент Фабіан. Та що там Фабіан! Навіть сам професор Терпін не зміг би додуматись. Але натомість до їх послуг завжди був основний принцип наукового матеріалізму.

Пульхер та Адріан бачили, як і всі ми, тільки те, що було перед їхніми очима. Ясна річ, вони не могли бачити, що паралельно відбувалося з двійниками малюка Цинобера, яких чари панни Рожі розкидали в просторі-часі (хоч і без її відома). Про декого з тих двійників ми вже раніше згадували, а саме: про Гришка Распутіна та ще про одного вашого президента, який побажав лишитися інкогніто. Так ось, дещо з того, що не могли знати герої нашої повісті, крім доктора Альпануса, звісно, тепер знаємо ми. А саме, нам уже стало відомо, що жодна фея до Гришка Распутіна та невідомого президента не прилітала; вони підтримували свої чарівні властивості іншими способами: Гришко "відпускав гріхи" прочанкам у лазні, а до президента – справжнього, але, як і Цинобер, дуже маленького, – після другого айкосику приходила з лісу височенна корабельна сосна, вона ж – робоча баба або Бабада, як він її ласкаво називав. Мушу уточнити, що лазня в житті президентика теж відігравала певну роль, але без прочанок, бо там збиралася виключно чоловіча компанія. Гріхи Гришко відпускав у хлистовський спосіб, а що відбувалося між малюком президентом і корабельною сосною та які обряди справляв він у лазні, допоки невідомо. Історія про це мовчить, але сподіваймося, що у свій час обов'язково розкаже. Ну а поки Пульхер розповів Бальтазарові про все, що вони бачили в Циноберовому саду, а Бальтазар, своєю чергою, повідомив докторові Альпанусу.

Не встиг професор Мош Терпін натішитися тим, що його зятем буде сам таємний радник Цинобер, як світліший князь Барсануф підвищив Цинобера до міністра. Як завжди, не обійшлося без магії, бо князь під її дією вважав, що доповідна записка, яка йому чомусь надзвичайно сподобалася, складена не чинним міністром, а Цинобером. Тому він міністра звільнив, а на його місце призначив малюка Цинобера. Тільки нас уже такими штучками не здивуєш, еге ж? Правди ради мушу також сказати, що ту записку склав хоч і не Цинобер, але й не його скривджений попередник міністр; склав її все той же таємний секретар міністерства Адріан. Попередній же міністр привласнив авторство собі. Ну а магія руками князя віддала винагороду Циноберу. До того ж князь так захопився відданістю, гідністю та величчю Цинобера, що не зупинився на призначенні його міністром, але ще й нагородив його орденом Зеленого тигра з двадцятьма діамантовими ґудзиками. Ґудзики, власне, були потрібні лише для того, щоб орденська стрічка не сповзала з Циноберових горбів. Але це деталь другорядна, головні ж події попереду, бо прямо зараз ми перейдемо до кульмінації нашої фантастичної історії.

Орден Зеленого тигра та його
стрічка з двадцятьма гудзиками

Читайте далі Частину 2 шостого розділу.

Зміст

Вступне слово і РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. Маленький виродок

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. Студент Цинобер

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. Частина перша. Магія та її наслідки

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. Частина друга. Магічне чаювання у професора Терпіна

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. Небесна карета

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ. Частина перша. Доктор Проспер Альпанус

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ. Частина друга. Проспер Альпанус береться до справи

РОЗДІЛ ШОСТИЙ. Частина перша. Фея Рожа та міністр Цинобер

РОЗДІЛ ШОСТИЙ. Частина друга. Міжпланетна дипломатія