#ООС #війна #АТО #рашисти #Марїнка
Російським окупантам не дали організувати у Мар’їнці геноцид
Ми вже давно спостерігаємо намагання кремлівсько-терористичної влади російської федерації повернути світ у часи холодної війни. Але насправді навіть «Карибська криза» не виглядає особливою дивиною, тому що рашисти пішли значно далі. 1960-х їм уже мало. Путінцям потрібен класичний геноцид у стилі 1930-х.
12 листопада президент російської федерації підписав закон, згідно з яким росія фактично вийшла з Женевської конвенції щодо захисту цивільного населення під час міжнародних збройних конфліктів.
Близько двох тижнів ішло на доведення стратегії, порядку дій та розпоряджень, які переважно не записуються на жодних носіях і передаються в умовах суворої таємності. Російська бюрократична машина не працює миттєво.
Вихід з Конвенції представлений виконавцям, а саме бойовикам терористичних утворень, так званих «ДНР» та «ЛНР» у якості «розв’язування рук». Більше того, цей самий меседж, за задумом російського вождя, необхідно було довести до всього цивілізованого світу: держава-терорист РФ буде знищувати мирне населення інших народів. Адже терор – один з основних засобів зовнішньої політики агресора, і не лише в Україні.
24 листопада російські окупанти, а саме особовий склад першого армійського корпусу збройних сил російської федерації, який російські пропагандисти називають «армією ДНР», отримали розпорядження від співробітників федеральної служби безпеки російської федерації та були готові до його виконання. Обстріл російськими окупантами українського містечка запалювальними і трасуючими боєприпасами призвів цього дня до масштабної пожежі. На запит про припинення вогню для проїзду рятувальників окупанти, звичайно, не відреагували. Адже вони для того й підпалили містечко, щоби воно горіло, допускати пожежників не збиралися, і більш ніж прозоро заявили своїми діями: по українських пожежниках будуть стріляти. Однак мужність наших військових, представників Державної служби з надзвичайних ситуацій у складі Об’єднаних сил та його величність випадок дозволили обійтися матеріальними втратами, локалізувати пожежу й уникнути людських жертв серед мирних українських громадян. Згоріли шість будівель, але ціль теракту досягнута не була. Масове вбивство українців російським окупантам не вдалося.
Наступного дня, 25 листопада 2019 року, банальний порив вітру пошкоджує комунікації та залишає прифронтове українське містечко без електропостачання. Через повну секретність, надмірну кількість ступенів у передачі інформації «из самого верха» до безпосередніх виконавців, і традиційно «чрезвычайные полномочия» останніх, історія знову змінилася. Правнук чекістів, недалекий глибоко законспірований офіцер ФСБ, не до кінця розуміючи задум свого вождя, бачить у ситуації шанс виконати провалене завдання і приймає «вольове» рішення. Це дає старт спецоперації «Шальная пуля».
Що потрібно зробити для геноциду, якщо на вулиці 1933 рік? Правильно, відібрати у селянина хліб. Після цього масові розстріли радянською владою мирних цивільних людей здадуться дитячими іграми. Адже для розстрілу будь-якої невинної людини можна придумати причину. Повнолітньої людини. Але як пояснити світовій спільноті, і зрештою — власним виконавцям заходів терору, винищення дітей? Правильно, природною причиною. Наприклад, голодом.
А якщо надворі 2019-й і події відбуваються у місті? Усе набагато простіше. Достатньо пошкодити комунікації. Можна знищити водопровід, але тоді воду завезуть, хай і не в тій кількості, у яких треба. Можна підірвати елемент опалювальної системи і, не маючи під руками дров, можливостей для їх заготівлі і застосування серед квартири багатоповерхового будинку, частина людей просто замерзне. А можна знищити електроживлення. І от це почне апокаліпсис. Не буде ані води, ані тепла, ані світла. У школах, у лікарнях, у приватних будинках, звідки до школи чи до лікарні можна й не добратися.
І от така удача: вітер. В Україні, як і в інших цивілізованих державах, подібна проблема вирішується силами аварійних служб протягом кількох годин. Але в російських окупантів спецоперація, і вони не можуть допустити своєчасного ремонту. Цього ж дня, 25 листопада 2019 року, спеціально підготовлений російський військовий злочинець робить «випадковий» снайперський постріл, і цивільна українська жінка отримує «шальную пулю». Акуратно і філігранно, так, щоби після цього вона ще могла дати інтерв’ю журналістам, щоби про подію дізналися якнайбільше людей. Адже цинічні закони преси, полягають у тому, що повідомлення про смерть викликають меншу реакцію, аніж про поранення. А якщо поранена ще й жінка, – емоції і поширення інформації зашкалює.
Мета ФСБ-шника досягнута. Мар’їнка — містечко маленьке, новини тут розходяться швидко, а вже така інформаційна акція-попередження знаходить свого адресата блискавично.
Чи ж можна звинувачувати цього адресата – представників АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» у тому, що вони не відремонтували комунікації до погодження про режим тиші? Звісно, ні. Російські окупанти передали чітке повідомлення: «при попытке ремонта будем стрелять». За таких умов виконання професійних обов’язків неозброєними і незахищеними цивільними спеціалістами – рафіноване самогубство.
Дев’ять діб з 25 листопада до 4 грудня російські окупанти не давали гарантій безпеки українським рятувальникам та ремонтникам, а за фактом — погрожували їм смертю за спробу рятувати своїх співвітчизників.
Тому що саме так, за дорученням кремлівського керівництва, російсько-терористичні війська передають простий меседж: росія знищувала, знищує і буде знищувати цивільних. Основний метод цієї держави у зовнішній політиці – геноцид. Під такими повідомленнями не ставлять підписів, адже це власний вирок у майбутньому Міжнародному суді. Такі накази не передають засобами зв’язку. Подібні меседжі доносять вогнем, тротилом і свинцем. Тому що так звикли діяти російські зайди. Декларуючи мир на камеру і виморюючи геноцидом тих, хто не може себе захистити.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma