Всупереч відомому вислову, коли говорять гармати - музи ніколи не мовчать. Принаймні сьогодні, коли поволі починають лунати голоси наших авторів, які хоч і не в художній, а документальній поки що манері (бо жахіття війни ще довгий час доведеться осягати розумом, а не до болю напруженим єством) доносять до світу гіркі вістки про своє «письменницьке сьогодення».
Натомість до цієї давнішої книжки увійшли зразки відомого автора, які пов’язані однією темою - війною. Яка, додамо, на той час була вже більш-менш осмислена. Зокрема «Щоденник Майдану та війни» Андрія Куркова - особистий щоденник, фіксоване відображення життя у Києві та країні, доповнений записами про перипетії на сході України, в Криму, роздумами про війну, про те, як і чим, за його баченням, живе окупований Донбас останні роки. Власне, перед війною сьогоднішньою.
За сюжетом другого твору Куркова, життя обох головних героїв перебуває на межі життя і смерті. Справа в тому, що обидва опинилися в сірій зоні під час війни на Сході – лише двоє у покинутому селі. Один з них – пенсіонер, який займається бджолами, і в гості до якого, буває, приходять бійці з українського війська. Другий – його однокласник, який приятелює з сепаратистами. Першому доводиться переїхати до знайомого пасічника в Крим, щоб уберегти бджіл.
«Сірі бджоли здатні за будь-якого часу потурбувати. Але зараз у них зимівля, а стінки у вуликах товсті, зверху на рамках та покришками закритими - листи повсті. Зовні по боках - пластини заліза. Але хоч вулики і в сараї, все одно лихий снаряд може з будь-якого боку прилетіти». Але цього разу в його житті вперше «озиваються» його підопічні, при цьому несподіваним чином. Бджоли несподівано починають впливати на сюжет, рухаючи дію роману, і їх господар вже не знає, кому довіряти.
Андрій Курков. Війна. – Х.: Фоліо
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma