Комуністи називали себе діалектиками, а своїх супротивників метафізиками. Парадоксально, але саме комуністи за своїм же визначенням мислили метафізично й демонстрували абсолютне нерозуміння законів діалектики, яку вивчали.
До речі, хоч я ніколи й не був комуністом, але теж дещо не розумію в тих законах, а саме: не розумію третій закон діалектики – закон заперечення заперечення. Тобто можу його сформулювати, можу навіть приклади навести, але то будуть не мої, то будуть чужі завчені мною приклади. Коли ж я намагаюся вгледіти дію третього закону в нашому світі, я її не бачу і саме тому не маю жодного власного прикладу. Як я не шукав проявів цього третього закону, але завжди будь-якому явищу знаходив пояснення в перших двох і міг обійтися без третього. Одне з двох: або я не доріс до його розуміння, або він просто зайвий цей закон заперечення заперечення, а насправді існують лише два закони діалектики: закон переходу кількості в якість і закон єдності й боротьби протилежностей.
Та повернімося до комуністів. Другий закон діалектики – закон єдності й боротьби протилежностей – зіграв із ними злий жарт. Їх ідеологи атеїсти – закляті вороги Бога й усяких релігій – ретельно досліджували Біблію від початку й до кінця на предмет суперечностей (суперечність, зокрема, тлумачать як протилежність). Тих суперечностей було знайдено сотні, особливо – в Новому Завіті. Комуністи тріумфували й видали безліч книжок на кшталт "Забавная библия". Вони так і не зрозуміли, що насправді відкрили започаткований у Біблії діалектичний підхід до формулювання заповідей. Наприклад, нижченаведені суперечливі твердження насправді формують єдиний підхід до проблеми міжлюдських конфліктів:
1 «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Від Матвія 5:9);
2 «... не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу» (Від Матвія 5:39);
3 «Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча» (Від Матвія 10:34);
4 «Питали ж його [Івана Предтечу] й вояки й говорили: А нам що робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю» (Від Луки 3:14).
Біблія в пер. Івана Огієнка
Третє твердження очевидно суперечить першим двом, четверте – теж, але вимагає пояснення. Справді, зверніть увагу, що Іоан не вимагає від вояків відмовитись від своєї професії. А професія вояків – вбивати. Отже, наведені твердження є суперечливими: два останніх суперечать двом першим, – але суперечливими діалектично, тобто всі вони пов'язані єдиним спільним предметом обговорення й висвітлюють його з різних боків, доповнюючи одне одного. Це і є застосуванням закону єдності й боротьби протилежностей. Як іще можна було б заповісти людям норми поведінки в конфліктах одразу в усіх можливих ситуаціях? Відповідь: ніяк! Не існує жодної мови, яка б дозволила виразити всю повноту заповідей щодо поведінки людини в усіх можливих ситуаціях. Будь-яка людська мова обмежена. А от такі діалектично суперечливі (протилежні) зразки поведінки в окремих характерних життєвих ситуаціях дозволяють читачам і слухачам інтерполювати заповіді на безліч інших ситуацій, що пов'язані з проблемою конфліктів між людьми.
Та ще несправедливіше обійшовся з комуністами перший закон – закон переходу кількості в якість. Я б сказав навіть, що в певній мірі він був причетним до падіння комуністичного режиму. Комуністичне виховання радянських людей було доволі успішним і швидкими темпами збільшувало кількість мерзотників, підлабузників, нероб, халявників, утриманців, що паразитували на праці успішних людей, кількість яких, відповідно, зменшувалась теж швидкими темпами. Кількість перейшла в якість, що сприяло розпаду Радянського Союзу. Це знаєте, як "хрущі над вишнями гудуть" – гарно ж! Але коли їх аж занадто багато, то їхні хробаки поточать корені й вишень, і черешень.
Може й справедливо сказано про закон, що написаний людьми: закон як дишло – куди повернеш, туди й вийшло. Але не варто крутити як дишлом законами природи, до яких врешті можна віднести й закони суспільства.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma