Майже все у цій збірці викликає безліч асоціацій, що не заперечує оригінальності автора, але свідчить про його професійне занурення у контекст. Наразі, мабуть, у контекст «української поезії, яка у даному випадку невідривно пов’язана із запереченням системи, боротьбою і протистоянням тощо.
Назва розділу «Сезон - у повітрі» нагадує «Поета у повітрі» Василя Герасим’юка», коли через власну непотрібність у прагматичному суспільстві автор зависає, немов повітряна куля у важкій атмосфері конформізму. «Сезон із Зеником як з ніким іншим» – нагадує нам про Зеника Красівського, а то й далі – про Йосипа Терелю, Василя Барладяну та інших лицарів духу, які у 90-х донесли правду про свої 60-ті: українські – хоч у Мордовії, хоч у Молдові. Те саме в автора збірки, який, наче згадані борці, перебуває «на власній, не своїй землі». «Гукали ззаду навздогін аби повернувся аби розігнувся / або нарешті трохи випрямив свою ходу... Ду-ду / - ззаду завжди ліпше видно / що хтось не так або не туди йде / Але він не чув чи не хотів прислухатись / і вийшло так що забрів аж - у чужу країну», - розпочинає автор свою заробітчанську історію.
Подальші теми не менш втішні, і не менш традиційні – причому за всіх часів, бо «українство» в крові, а не в паспорті. «…Прокинешся інколи серед ночі / а кругом -- поляки поляки поляки, - журяться у цій збірці, вірячи, що колись «може збіжаться тоді доокола докупи – українці / українці / українці».
І згадується тоді одним-одне - вже з власного, традиційного. Тобто з «Поsтебні».
Очі в Бодлера кольору
еспанського тютюну.
Ми ночувати з Колею
підемо у тюрму.
Нам, як улісам, лишився
день відкритих дверей.
З нас слобідськую вишивку
зірве гіперборей.
Ну, а до вітру виведе
лагідний комісар.
Станемо руським привидом
поміж чужих отар.
Звідки тут перси й маври,
хто їх пустив в гальюн?
Так хоч бери і тавра
на череслах малюй!
Титлу жовтеньким кольором,
решту квацяй в блакить.
Ми у прийдешнє з Колею
зазирнули на мить.
Фото: https://wj.in-love-travel.com/
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma