Ми можемо контролювати наші дії, та наслідки наших дій контролюємо лише в міру наших знань про закони природи й суспільства, але наші знання про них все ще дуже й дуже обмежені. У статті "Що б я робив на його місці" я вже звертав увагу на цей факт на прикладі людей, що хочуть зробити як краще, а іноді виходить навпаки. На щастя, є й інші приклади. Така ж проблема супроводжує й дії людей, що прагнуть зла. Іноді в них теж виходить навпаки. От, скажімо, в 1992 році Архієрейський Собор Московитської православної церкви не надав автокефалію Українській православній церкві, бажаючи утримати її під своєю владою. Московити вважали, що цією дією вони збережуть колоніальну залежність України від Московії. Але вийшло по-іншому: Українська церква отримає Томос про автокефалію від Вселенського Патріарха й тому не буде своїм звільненням зобов'язана Москві. Якби ж Московська церква свого часу надала Українській церкві автокефалію, то мала б можливість зберегти свій вплив на неї на багато років. Хотіли нам зла – а вчинили добро.
NB. Перед цим я видалив статтю, в якій, по суті, писав про те саме, але на прикладі героїв роману Ф. Достоєвського "Брати Карамазови". Вийшло так, що я опублікував її за декілька годин до оголошення рішення Вселенського Собору "відновити й продовжити процес надання автокефалії Українській православній церкві", тому наведений там приклад не відповідав нинішньому святковому настрою.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma