…У сучасній інтерпретації все це обертається на фантасмаґоричну книгу подорожей в стилі роуд-сторі. Слобожанська Італія, холодногірська Франція, візити до Папи (з мамою) та інші пригоди автора в контексті сучасної клясики і в жанрі авторської прози – це чудові зразки ексцентричного стилю, ориґінального жанру і постмодерністського драйву. Тож емоційний кайф від споживання цих текстів читачами молодшого, середнього і старшого віку ґарантований.
Сервантес у буфеті
…А ви знаєте, що він був заскочений двома траґедіями: визнанням того, що розвал Радянського Союзу для його друга був драмою всього його життя, і невдалою спробою поєднати шлюб з покликанням поета. Хто його туди кликав, спитаєте? Сиди собі вдома, якого чорта тобі ще треба, казав батько. Але ні. Він навіть, як у того, замислювався: чи його роман не надрукували через соціяльні катаклізми, а чи через те, що жінка, яка його годувала, втекла з помічником пекаря. Він, звичайно, продовжував сидіти на самоті, навіть ходячи щодня на службу і продовжуючи писати свою поему шматком вугілля на шпальтах «Вечірнього Харкова» - про те, як вулицями ходить підперезаний шарфом Дід Мороз (бо змійка на куртці зламалася), не збочуючи лише тому, що прошкує за кроками взутого в діряві без п’ят шкарпетки Старого Року, а Мітасов шкрябає на стіні: «Работать-Где-На-Земле», і як втікаюча наречена, тобто, вибачте, утекла жінка раптом повертається. Ну, далі ви знаєте. «Я жила у винодела, / С гончаром жила. / Ну а в том, что так случилось, / Не моя вина. / Не кори меня». Після того, як він шукав її по всіх готелях кримського узбережжя, а потім повернувся до кімнати, яка була сповнена запахом нових шкіряних валіз та розчинника лаку для нігтів, глянув на дівчину, що спала на одному з двох ліжок в принадній позі на подушках, підійшов до постелі, щоб вона з особливим усміхом зміряла очима його кремезну постать і міцні стегна та, відгорнувши ніжну матерію, яка окутувала і прикривала все, владно сказала «скиньте черевики і штани, покажіть», підійшов до однієї з валіз, відкрив її і дістав з-під купи трусів та сорочок автоматичний пістолет «Ортжис» калібру 7,65, вийняв маґазин, оглянув його і вставив назад, знявши запобіжник, і вистрілив собі у праву скроню, після чого виїхав до Чикаґо чи Люботина через два дні після похорон, де вступив в університет, який він мало не скінчив. Вийшовши в світ наприкінці епохи Картера і на початку періоду Рейґана, він працював поваром в буфеті пульманівського спального вагону, де танцював канкан з провідницями і чарльстон з білявкою, був редактором ґазети «Пес і Кіт», коридорним у готелі «Харків» і читцем у сліпого мільйонера, демонструючи, з одного боку, пародію на реалістичний стиль того часу, а з іншого – доводячи, як можна прожити в період ранньої перебудови. Поки втекла жінка і втікаюча наречена ходили до школи та університету і готували уроки й обід, він вчащав до бібліотеки (де одні переписували п’ятитомник Хлєбнікова, а інші – двотомник Сковороди), щоби брати уроки греки у дівчини з голубим волоссям на імя чи то Коломбіна, а чи Соткілава, яка, попри свою ґеніяльність і те, що сунув грека руку раком, була гарна, як клясична статуя, що дуже важило для нього, адже він пам’ятав, «о Бельведерский Аполлон, раскрашенный, как тульская матрешка», що не доживе до того, щоб «читати Піндара». Але хіба тільки його? Тіт Лукрецій Карр, Публій Овідій Назон, Квінт Горацій Флакк, не кажучи вже про Гая Валерія Катулла, які стояли у брата на полиці, звучали не гірше, ніж назви гуртів «Бахман-Тернер Овердрайв» чи «Ґренд Фанк Рейлроуд», фото яких теж стояли, але в серванті в його друга разом із з драмою на все життя, про яку я розповідав на початку цієї історії.
Придбати книжку можна тут:
https://druk-dvir.prom.ua/ua/p2880799569-igor-bondar-tereschenko.html
Ігор Бондар-Терещенко. Мій друг Раймон. – К.: Друкарський двір Олега Федорова, 2026
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma