Enigma Enigma

Kristina Kishyk (Христина Кішик)

2019-09-09 12:31:44 eye-2 3489   — comment 0

Між нами...

Одного дня ти починаєш розуміти, що нічого не пам’ятаєш.
Підсвідомість засовує в таємний саркофаг усі сподівання, біль, втрачені мрії, усі почуття, усю твою кров, слабкості і силу, усю залежність і розчарування. І ти не пам’ятаєш абсолютно нічого.
Живеш.
Новий відтинок часу без зачіпок у минуле, без погляду на майбутнє.
Розумієш, що нічого не пам’ятаєш і тобі від цього уже стає добре. Знаєш, що все буде добре.
Віриш.
Дивишся людям в очі і відчуваєш їхні життя. Дивишся в очі собі і розумієш, що брешеш собі, що все буде добре.
Дихаєш.
Глибоко ковтаєш повітря і дивишся вгору. Хочеш кричати до того дядька, що в небі. Але тебе починає нудити від усіх чеснот, релігій і від віри в нього. Хочеться вдарити рукою по хмарах, але ти не дотягуєш.
Слабкість. Життя. Хочеться усе зупинити. Слабкість.
Серце відносиш на смітник і добре вмиваєш руки, чистиш зуби і всередину вливаєш воду, щоб не пекло. Не боліло. Було.
Дихаєш.
Відригуєш з себе усіх людей. Починаєш розуміти, що в інших шукаєш тільки одну людину. Неможливо забути, навіть поховаючи пам`ять у землю. Здригаєшся від знайомого імені і з тебе знову тече кров.
А потім дощ змиває з тебе пам`ять і залишки червоних плям. Мабуть, той дядько, що в небі таки любить тебе. Тому сьогодні дощ.
Вмийся.
В нього все буде добре.
Дихай.
Л ю б о в.
Любов неможливо поховати у землю.
Тому сьогодні дощ.
Мабуть, той дядько на небі, що прикидається богом, таки любить тебе. Але тобі байдуже...
В сьогоднішньому дощі молишся тільки за одну людину.
Пам’ятаєш.
Між нами сьогодні не дощ,
між нами назавжди тільки молитва.