«МОСКВА» ПРИПЛИЛА… АЛЕ, МОЖЛИВО, ВИПЛИВЕ ЯК ЛЕГЕНДА: ЕФЕКТ ДОПЛЕРА В РОСІЙСЬКОМУ ВМФ
Довідка: «Ефект До́плера - явище зміни частоти хвилі, яку реєструє приймач, викликане переміщенням джерела або приймача. Спостерігаючи за хвилями на воді, австрійський фізик Крістіан Доплер припустив, що подібні явища відбуваються в повітрі з іншими хвилями, і теоретично обґрунтував залежність частоти звукових і світлових коливань, що сприймаються спостерігачем, від швидкості і напряму руху джерела хвиль і спостерігача відносно один одного.» (Вікіпедія).
Найбільша (і найприємніша для небайдужих громадян) подія доби -безславний кінець флагмана російського чорноморського флоту – крейсеру «Москва» (колишня «Слава»).
Разом із тим, ця новина, як і можна було очікувати, стала неприємною несподіванкою для російських патріотів.
Тамтешнє Міноборони, як водиться у них у таких випадках, почало конструювати свою версію подій.
Так, 14 квітня о 1 год. 48 хв. «РИА Новости» з посиланням на Міноборони росії повідомило, що в результаті пожежі на ракетному крейсері «Москва» відбулася детонація боєзапасу, внаслідок чого корабель отримав серйозні ушкодження. Екіпаж повістю евакуйований, чинники пожежі встановлюються (https://nv.ua/ukr/world/countries/kreyser-moskva-pidbila-ukrajina-rosiya-pidtverdila-pozhezhu-na-korabli-50233683.html).
Але потім: «Утром появилась более подробная информация. В Минобороны РФ сообщили, что очаг возгорания на крейсере «Москва» локализован. «Открытого горения нет. Взрывы боеприпасов прекращены. Крейсер «Москва» сохраняет плавучесть. Основное ракетное вооружение не повреждено», - сообщает военное ведомство. Стало ясно, куда был эвакуирован экипаж - «на находящиеся в районе корабли Черноморского флота». Крейсер собираются отбуксировать в порт. Причины пожара устанавливаются.» (При цьому експерти починають наголошувати на тому, що «Москва» не така вже й велика цінність. Тому «на ходе специальной операции происшествие не скажется») (https://www.mk.ru/politics/2022/04/14/oceneny-posledstviya-pozhara-na-raketnom-kreysere-moskva.html)
Нарешті, о 22.52 агентство ТАСС повідомило, що у міністерстві оборони Росії визнали, що ракетний крейсер Москва «затонув під час буксирування в умовах шторму». (https://nv.ua/ukr/ukraine/events/v-rossii-priznali-chto-kreyser-moskva-zatonul-50233988.html)
Історія крейсера «Москва» на цьому закінчилася ?
Та ні! Враховуючи улюблений російською пропагандою ефект Доплера стосовно викладу історії їхнього ВМФ, можна припустити, що творення легенди для сторонніх спостерігачів тільки починається.
До прикладу згадаємо історію створення легенди про крейсер «Варяг».
Згідно офіційній версії крейсер «Варяг» прославився під час російсько-японської війни, коли разом з канонеркою «Кореєць» 9 лютого 1904 року вступив у нерівний бій з японською ескадрою в районі острова Йодолмі. Після того як «Варяг» отримав серйозні пошкодження, значні втрати серед екіпажу і не міг більше продовжувати бій, моряки, відкривши кінгстони, затопили корабель, аби той не дістався ворогові. Ця історія відображена у пісні-гаслі (слова її вважалися народними) – «Врагу не сдается наш гордый «Варяг»/ Пощады никто не желает».
Таким чином «Варяг» був канонізований і у такій іпостасі увійшов до офіційної історії російського ВМФ. Хто тільки не підпадав під чари цього образу: і 10-літні хлопчаки (так само як я у тому віці), і серйозні, критично мислячі люди. Наприклад, проф. А Зубов, котрий у 2010 році в інтерв’ю радіо «Свобода», наголошуючи на моральному значенні «подвигу Варяга», казав: «Русские заведомо пошли на сражение, в котором не могли выиграть, но вопрос воинской чести был для них важнее». Досить традиційно перекладаючи відповідальність на верхівку монархічної Росії, він також зазначив, що, попри програну «Варягом» битву (як і програну Росією війну в цілому), йому важко ставитися до цієї битви «иначе как к героическому событию. Если у нас в каких-то чрезвычайных ситуациях не будет людей, которые будут готовы отдать свою жизнь за, как писалось в старых русских книгах, славу и честь державы российской, то держава очень скоро исчезнет». (Историк Андрей Зубов - о реальном и мифическом «Варяге». 11. 2010. https://www.svoboda.org/a/2217697.html).
Власне, у останній тезі й відображається принцип дії ефекту Доплера у формуванні російського офіційного бачення історії ВМФ: подія, яка відбувалася у певний час і сприймалася сучасниками певним чином, у більш пізній час подається владою та її речниками споживачам під іншим, потрібним владі ракурсом, а відтак сприймається вже зовсім інакше.
Зокрема, в історії з «Варягом» події розгорталися не так, як виглядали у офіційній позитивній «ретроспективі».
Насправді, дії капітана «Варяга» і його команди з погляду підготовки до битви, поведінки під час битви і одразу після неї породжують багато запитань, на більшість з яких неможливо дати вичерпну відповідь (чого варта, хоча б розбіжність відомостей про кількість випущених «Варягом» снарядів: згідно з рапортом капітана крейсера Руднєва було випущено 425 152-мм снарядів - без враження цілі; а за результатами підняття крейсера з'ясувалося, що випущено снарядів було значно менше – 160). Навіть, «героїчне затоплення» крейсера виглядає дивно, оскільки його не підірвали (на відміну від «Корейця»), а просто затопили на мілині, відкривши кінгстони. Завдяки цьому незабаром після закінчення війни японці підняли крейсер, відремонтували і зарахували його до складу свого флоту під назвою «Сойя». Фактично крейсер був зданий в руки ворога. Екіпажі цих суден, відпущені японцями під особисті зобов’язання не приймати участь у війні, у квітні 1904 року прибули в Одесу, маючи певні побоювання, що їх можуть звинуватити у недотриманні вимог «воинской чести».
Однак тут якраз спрацював «ефект Доплера».
На тлі суцільних негараздів сухопутної армії у Маньчжурії та флоту в Порт-Артурі країні були потрібні герої. І країні дали героїв. «При цьому, - зазначає І. Астахов, - не йдеться про заперечення певного героїзму у діях екіпажів «Варяга» і «Корейця». Але, як це не звучить цинічно, героїзм був суворо по Морському уставу, котрий інших дій і не припускає». У підсумку усіх моряків нагородили, народ радів і шанував героїв, склали пісню, прославляючи їх на віки, а Руднєва підвищили до контр-адмірала. (Разрушая легенды: так ли уж грозен был «Варяг» и кому конкретно он не сдался. Игорь Астахов . 25 октября 2019, https://uc.od.ua/columns/iastahov/1220173; «Варяг»: как на самом деле погиб легендарный русский крейсер. Кириллица. https://weekend.rambler.ru/read/44209763-varyag-kak-na-samom-dele-pogib-legendarnyy-russkiy-kreyser/)
Оскільки загибель крейсера «Москва» стала серйозною репутаційною втратою для російського ВМФ і держави в цілому (Гордість флоту» на дні Чорного моря. Затоплення крейсера Москва стало символом «безладної» війни РФ і вдарило по Кремлю — світові ЗМІ. 15 квітня, 13:37. https://nv.ua/ukr/world/countries/kreyser-moskva-potonuv-ta-stav-simvolom-nekompetentnosti-rosiyskih-viyskovih-zahidni-zmi-50234102.html), варто очікувати, що і в цьому випадку її очільниками і пропагандистами буде використаний той самий прийом: подання слабкості – як сили, безладу – як героїзму, втрат – як здобутків. Можливо, посмертно «Москві» повернуть найменування «Слава». (Хоча «кінець Москви» і «кінець Слави», звучить однаково символічно).
І наостанок. Неправдою, перетвореною на видимість правди, є не лише офіційна версія про подвиг «Варяга», але й припущення, що автором культової пісні «Наверх, о товарищи, все по местам» є народ. Автором первісного тексту був австрійський поет Рудольф Грейнц, який тоді опублікував у журналі «Югенд» вірш «Der Warjag», присвячений цій події. При цьому Грейнц не прагнув прославити російських моряків, а, будучи пацифістом, у гротескно-героїчному тоні намагався лише показати абсурдність самої війни та «оспівування прикритого лаврами убивства». Однак російська поетеса Євгенія Студенська не оцінили його іронії і у квітні 1904 року опублікувала пафосний варіант вірша на цю тему. Музикант Олексій Турищев, який брав участь в урочистостях зустрічі героїв «Варяга» і «Корейця», написав пісню. Вона вперше пролунала на урочистому прийомі, влаштованому Миколою ІІ на честь моряків. (https://web.archive.org/web/20140101094317/http://www.golos.com.ua/Print.aspx?id=234752).
У кожному разі, логічним здається нагадувати морякам російського чорноморського флоту, які так полюбляли обстрілювати мирні українські міста і села з колись безпечних відстаней, слова з іншої пісні, присвяченої «Варягу»:
Плещут холодные волны,
Бьются о берег морской…
Носятся чайки над морем,
Крики их полны тоской…
……………………….
Видели белые чайки —
Скрылся в волнах богатырь,
Смолкли раскаты орудий,
Стихла далекая ширь…
І це все про них. КРАПКА!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma