Як сталося, що відомі й давно викриті мовні покручі проникли на телебачення й радіо? Чому в радіопередачах "Як ми говоримо" одночасно перестали ці покручі згадувати, хоч до цього згадували ледве не щотижня? Річ тут, схоже, от у чім. Такий собі заслужений працівник культури В. Т. Бусол у 2001 році видав Великий тлумачний словник сучасної української мови. Як кажуть працівники Інституту української мови, він вчинив плагіат, привласнивши весь вміст одинадцятитомного словника української мови (читайте у Вікіпедії розділ "Історія та критика" в статті "Великий тлумачний словник сучасної української мови"). І (увага!) він додав до правдивих слів цього словника мовні покручі. Мабуть, через те, що словник Бусела був рекомендований Міністерством освіти і науки України, відомі фахівці-мовники, на жаль, не наважилися більше привселюдно викривати словесне сміття. Оскільки ж швидко з'явився електронний варіант Буселового словника в Інтернеті, то й підкинуті ним мовні покручі швидко набули поширення на радіо, телебаченні в публічних виступах і т. п. Поширенню їх сприяла, звичайно, ще й схожість цих покручів із російськими словами-аналогами, що для переважно російськомовних ведучих теле- та радіопрограм стало дуже вагомим арґументом.
13 жовтня 2015 року