Деякі "токсичні" воєначальники переймаються тим, що офіцери, сержанти і солдати не спроможні виконувати бойові завдання, тому що їх охоплює страх. Вони вважають, що можна віддати наказ: "Не боятися!" і всі відразу перестануть проявляти таку необхідну для виживання емоцію. Також вони вимагають у військових психологів та капеланів, щось зробити, щоб його "відключити" у людей, які виконують бойові завдання. На жаль, інколи невігластво, некомпетентність, нарцисизм і байдужість "токсичних" військових посадових осіб призводить до збільшення втрат. Довоєнний вираз одного такого "полководця": "Я книжок з психології не читаю але я знаю" - продовжує існувати, а іноді навіть процвітати в нашій армії.
Матеріали про страх в бою, чинники, які його викликають і як його приборкати або приручити будуть в наступних блогах. Вони підготовлені саме для справжніх військових лідерів тактичного рівня. Зазвичай самовпевненим "нарцисам" і невігласам в погонах це нецікаво і вони гидливо їх називаютиь "теорія". Ці довб.... не здатні навіть осягнути, що теорія і практика бойової психології - це нероздільні речі і тісно взаємопов'язані між собою. Одне неможливе без іншого і навпаки. Саме з таких результатів досліджень і уроків винесених з них складається досвід формування та підтримання психологічної бойової готовності персоналу.
Команда Task & Purpose (https://taskandpurpose.com/) спільно з військовим психологом підполковником Дейвом Гроссманном підготувала матеріал про процеси, що відбуваються з мозком і тілом людини до, під час та після бою.
Починаючи з 90-х років ХХ століття, американські військові розпочали вивчення психології бойових зіткнень для пошуку інструментів, що дозволяють виробити прогнозовану та ефективну поведінку солдата в бою. Велика заслуга в успішному впровадженні цієї програми належить професору психології Військової академії Вест-Пойнт підполковнику Дейву Гроссману, який вивчав психологію і фізіологію солдата в умовах бойових зіткнень. Результати досліджень Гроссмана детально викладені в його наукових працях та у виданих їм книгах «В бою» і «Коли вбиваєш».
«Армійське керівництво вважало це божевіллям», - розповідав Гроссман команді Task & Purpose. Вони сказали: «Тільки тому, що це працює в якихось дурних іграх, не означає, що воно буде ефективним в ситуації смертельної загрози». «Ми шукали відповідь на фундаментальне питання: "Чи можна порівняти страх, який людина відчуває в поєдинку за супер-кубок, з острахом, який вона випробовує під час бою? І відповіддю, яка все змінила, було – так! Все, що ми можемо використовувати в спорті, ми можемо застосувати і в реальному бою. Це одне з революційних відкриттів, які поліпшують ефективність солдата в бою».
Відео:
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma