Випадкова схожість героїв на реальних персонажів у новому романі цього автора грає якраз на користь книжці. Адже це сучасне читво, відповідне нашому сьогоденню, де преміям не радіють, а вираховують, кому не дали, а на презентаціях книжок такого кшталту, гарячково гортають сторінки у пошуку себе любого серед сонму інших героїв літпроцесу.
Тож дивує у романі навіть не сюжет, за яким нам цілком доступно – кумедно й дотепно! - розповідають, як нині живеться молодим письмакам, які щоразу збираються написати «малий український роман» (оскільки Велику літературу пишуть без них), а вправність жонглювання образами, задіяними у цій історії.
І нехай головний герой, який прокидається зранку з бодуна і вирішує, що для натхнення йому треба одружитися, от лишень не знати, на якій з коханок, але решта його колег нагадують зашифрованих під псевдонімами персонажів відомого роману Катаєва. Його книжці «Алмазний мій вінець», якщо пригадуєте, навіть присвячували цілі наукові праці, щоб розгадати літературний кросворд імен і прізвищ.
У нашому ж випадку й гадати не треба – все, як-то кажуть, на лиці. Корифеї і початківці, метри і новачки на літературній ниві – усіх можна згадати-вигадати у цьому романі. Не забувши, що все, зрештою, суєта суєт, марнота марнот та інша мурня літературного процесу, який все більше нагадує відомо яку процесію.
Андрій Любка. Малий український роман. – Чернівці: Меридіан Черновіц
Ілюстрація: James Ensor
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma