НАБУ. ЯК ПРАВИЛЬНО ПОЦІЛУВАТИ ДУПУ ЛУЦЕНКА.
Я вже давно не маю ніяких ілюзій відносно Національного антикорупційного бюро України. Але, зараз знову змушений констатувати: НАБУ продовжує свою ганебну практику з умисної бездіяльності відносно корупції деяких вищих посадовців нашої Держави. Зокрема, злочинaів Генерального прокурора України, Юрія Луценка.
І, на мою думку, це не просто бездіяльність, а фактична співучасть у цих злочинах у вигляді їх приховування.
22 грудня 2017 року я опублікував своє журналістське розслідування відносно корупційних злочинів і злочинів проти правосуддя скоєних Генеральним прокурором України Юрієм Луценком, його підлеглим, Костянтином Куликом, суддями Краматорського міського суду, та іншими посадовцями у так званій “справі зі спецконфіскації півтора мільярда доларів банди Януковича”.
Це розслідування було опубліковано у вигляді заяви про злочин, яку я згодом і направив до НАБУ.
https://enigma.ua/articles/yuga_vernis_v_simyu_abo_zayava_oleksandra_ruzhanskogo_do_nabu_pro_zlochin
Втім, НАБУ особливо довго не вагалося і у відкритті кримінального провадження за моєю заявою відмовила. Відмовила у звичайний для себе незаконний спосіб, порушуючи приписи ст. 214 КПК України, яка є імперативною нормою права. Тобто такою, яка вказує усім правоохоронним невігласам на обов'язковість реєстрації повідомлення про злочин і відкриття кримінального провадження за ним.
Звісно, я пішов до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб НАБУ і 19 січня цього року отримав ухвалу Солом'янського суду м. Києва, яка зобов'язувала НАБУ зареєструвати мою заяву про злочин і розпочати досудове розслідування.
Зауважу, що головним сенсом моїх дій було не просто чергове викриття конкретних злочинів Луценка, Кулика і т. д., а й бажання у такий спосіб припинити правове свавілля і юридичні шахрайства, якими фонтанує ГПУ, і особисто великий правник, Юрій Віталійович, якому, як і його підлеглим, мабуть, невідома загальна правова аксіома: не можна відправляти правосуддя у неправосудний спосіб і боротися зі злочинністю скоєнням інших злочинів. Тим більше, під прикриттям Держави і від імені Держави. Бо інакше, це не правосуддя, а банальний кримінал.
Отже, я отримав рішення суду… і все. Ніяких, обов'язкових для НАБУ, повідомлень про реєстрацію моєї заяви за ухвалою суду з реєстраційним номером провадження, ніяких дзвінків і викликів мене, як заявника для допиту у якості свідка. Взагалі нічого. Тобто, все, як і в інших правоохоронних конторах. У тих випадках, коли вони кладуть на заяви громадян про злочини.
І ось, нещодавно, я отримав постанову НАБУ за підписом детектива Дмитрієнка В. П., з якої дізнався, що кримінальне провадження за ухвалою суду по моїй скарзі таки було відкрите (правда, більше ніж через два місяці після рішення суду - 26.03.18.), а 8 листопада воно було закрито. Прекрасно!
Я публікую цю чудову постанову і зараз розповім, що я думаю з цього приводу.
А нічого хорошого, звісно, я не думаю. І ось чому.
Прочитавши цей продукт слідчої життєдіяльності НАБУ я зрозумів, що ніякого слідства по цьому провадженню, насправді, не було. Сім з половиною місяців детектив Дмитрієнко В. П., під чуйним керівництвом пана Ситника, тупо сидів і думав, як від цього всього здихатися. І надумав.
По-перше, він просто вирішив мене намахати з суттю моєї заяви. Мене, з моєю заявою! Незважаючи на те, що ця заява, набагато ширша за вказаними в ній злочинними діями і їх юридичними кваліфікаціями, Дмитрієнко В. П., звузив її до одного епізоду з засекречуванням Генеральним прокурором України, Луценком Ю. В, вироку Краматорського міського суду відносно гр. Аркадія Кашкіна, власне, по якому і виніс своє судження про відсутність у діях Луценка складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. Красава!
Проте, на злочинне зловживання владою і службовим становищем Луценком я вказував не тільки у випадку з незаконним засекречуванням вироку суду, а ще й у сукупності з іншими діями і злочинами скоєними при засудженні гр. Кашкіна і проведеної, за вироком відносно нього, спецконфіскації.
Для мене абсолютно очевидно, що з самого початку всі ці дії Луценка і Кулика охоплювалися єдиним злочинним умислом на зловживання владою і службовим становищем, з заздалегідь визначеними цілями, а інші злочини, вчинені ними при реалізації цього умислу, були лише його складовою.
Бо, хіба можна повірити, що досудове розслідування, з вироком майже на сто сторінок і фінансовим фактажем на 2 мільярда доларів, військовою прокуратурою сил АТО було проведено за 5 днів? Підкреслю, за 5 днів! Ось, НАБУ вірить. Хоча, тільки на відписку по цим фактам витратило більше семи місяців.
Хіба не з самого початку Костянтин Кулик вирішив притягнути до фейкової кримінальної відповідальності свого дружка по спільному навчанню у Національному юридичному університеті ім. Я. Мудрого і спільній праці в прокуратурі Харківської області, Аркашу Кашкіна, що є відвертим конфліктом інтересів і кваліфікується, як зловживання службовим становищем?
Чи не є зловживанням владою зарахування до Держбюджету якогось гривневого еквіваленту 1 117 273 000 доларів США, якщо ці долари ніхто на гривню не міняв і на валютній біржі не продавав? Куди тоді цей не обміняний мільярд доларів подівся? Може тут привласнення чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем і за попередньою змовою групою осіб відбулося? Може відбулося шахрайське і незаконне поповнення бюджету за рахунок прихованої емісії гривні?
Проте, всі ці питання, а також ознаки купи інших злочинів, на які я вказував у своїй заяві, НАБУ, в особі пана Дмитрієнка, обскакало на кривій козі. Воно їх взагалі не помітило, залишивши від мого повідомлення про злочини лише незаконне засекречування вироку Аркадію Кашкіну.
Але й тут НАБУ вирішило увімкнути дурня. Замість аналізу змісту вироку гр. Кашкіну на предмет справжньої наявності в ньому державної таємниці, пан Дмитренко повідомив, що, так, Луценко Ю. В. цей вирок засекретив, бо, за посадою, він є державним експертом з таємниць і уповноважений здійснювати віднесення інформації до державної таємниці. Власне, до цієї констатації і зводиться умовивід детектива Дмитрієнка викладений у постанові про закриття кримінального провадження.
Це, звісно, добре, що НАБУ повідомило про те, що Юрій Віталійович у нас тепер не тільки видатний правознавець, а ще й не менш великий експерт з державних таємниць. Але…
НАБУ не переймається тим фактом, що справа Кашкіна з самого початку ніякою державною таємницею не була, проходила у відкритих судових засіданнях, а перетворилася на таку лише тоді, коли у Луценка і Ко почало підгорати у зв'язку з розголосом відносно неї, за яким стало зрозуміло, що вона є відвертою фальсифікацією? Вирок Кашкіну вступив в законну силу 28.04.2017 р., а засекретив його Луценко 08.06.2017. Тобто, більше ніж через місяць.
НАБУ не цікаво, яким чином, такий собі, Говорущак О. М., який приймав участь у справі Кашкіна в якості прокурора військової прокуратури сил АТО, подав рапорт про наявність у вироку по ній державної таємниці, 23.05.2017 р., якщо на цей момент Говорущак вже більше ніж півтора місяці, як був звільнений з військової прокуратури сил АТО і військової служби і ніякого доступу до матеріалів цієї справи вже не мав? А саме на підставі цього рапорту і почалася процедура засекречування вироку по справі Кашкіна.
НАБУ хіба не розуміє, що таке засекречування вироку є незаконною новацією запровадженою Луценком в особистих, і не виключено, корисних цілях і вступає у протиріччя з Законом України “Про доступ до судових рішень”?
НАБУ не бентежить те, що тепер будь-який прокурорський шнурок, на кшталт Говорущака, аби приховати фальсифікації по кримінальних провадженнях, зможе звернутися звернутися до Генпрокурора з пропозицією засекретити ці провадження, а той люб'язно погодиться?
Хоча, всі ці питання до дупи. До дупи Юрія Віталійовича Луценка, яку НАБУ поцілувало з розбігу цією постановою про закриття справи за моїм повідомленням про злочини Генпрокурора і його підлеглих.
Зараз я розмірковувую, чи є сенс оскаржувати це рішення НАБУ. Бо, я так розумію, що у панів Ситника і Луценка наразі єдиний погляд на право і правозастосування в Україні, ну і взагалі любов і повне взаєморозуміння.
Питання, у зв'язку з цим: труп НАБУ можна вже виносити, чи хай ще трохи полежить?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma