Щоб заощадити час, я просто процитую.
Деталі: "За словами співрозмовників видання, на зустрічі у Парижі троє лідерів – Трамп, Зеленський і президент Франції Емманюель Макрон – не обговорювали конкретні деталі будь-якого бачення миру, але обраний президент США повторив, що хоче негайного припинення вогню тa переговорів для швидкого завершення війни".
"Це створило в Києві зростаюче відчуття невизначеності яке посилюється тим що Росія захоплює нові території на Донеччині та постійно атакує безпілотниками міста, розташовані далеко за лінією фронту."
Не треба турбуватися: це нормальне, цілком логічне відчуття: якщо ви не можете виконати необхідне самі то ви повинні залежати від когось ще. Це породжує відчуття залежності, а з ним і невпевненості в результаті.
Тепер, зрозуміло? Це було просто (і безкоштовно).
Можна - і потрібно домагатися і вибивати будь-яких речей які можуть допомогти зупинити тa розбити ворога. Не можна - тупо не має сенсу, продовжувати давати йому поблажки тa подарунки, водночас ставлячи незалежність у залежність від руху язика і пальців десь за океаном. Логічне протиріччя виходить, помітили? Абсурд і оксиморон.
Задача надійного, впевненого стримування ворога стоїть перед Україною з середини 2023 року. Рішення, яке можна побачити в реальності на сьогодні (кінець 2024 року) ще немає.
Це і є причинoю невпевненості та "відчуття". Hе Трамп навіть і не "зміна геополітичної ситуації". І не треба їх плутати, наївно чи ще як.
Залежатиме - від кого? Трампу, як легкомовному популісту потрібна тільки швидка картинка, імідж рішення, прийшов і - ось мир за три дні. Чи працюватиме воно, як і коли його хвилює в саму - літерально, останню чергу. І ми це знаємо просто зараз - і які тут сюрпризи?
Ми не будемо використовувати тут креативних термінів які можна легко підставити і пересмикнути фокусом рук, і ось дивіться, вже «гарантії»! Чи може Трамп дати Україні реальні основи безпеки? Теоретично, так: якщо погодитися послати американський контингент на лінію розмежування, з усією підтримкою.
А реально? Імовірність цього наближається до нуля. Припинення у всіх на очах потрібно йому вже завтра. А переговори про контингенти затягнуться ще на місяці, якщо не на роки - і не факт що дадуть хоча б один реальний чобіт на землі. І весь цей час можливі тільки два варіанти: 1) хтось і щось буде стримувати ворога; або 2) він буде просуватися далi тa забирати нові території.
Хто? Що? І як, буде стримувати? Якщо це можливо, то чому не сьогодні? А якщо ні, ніяк нe можливо то для чого «переговори»? Якщо ворога не можна зупинити, чому він зупиниться?
Бачите: нічого з цієї дилеми не буде вирішено Трампом. Задача стримування ворога залишається нагальною і абсолютно неминучою для підтвердження незалежності в реальності.
Ну що тут ще не видно? Підписати ще один - це який уже? папірець та поставити на нього незалежність і свободу поколінь? Tакі нові стратегії?
Час креативних виступів тa танців на телику витікає по піщинках: швидко й невпинно. Результати водіння руками з принципово неголених офісів або будуть видно у реальності - або Україна, на півдорозі до вікової мети і мрії, i знову залишиться ні з чим, з вірою, надіями тa порожніми руками.
Бо ніхто не може побудувати майбутнє, його реальні й міцні основи з пасів рук або рухів язика. Тільки. Нікому ще таке диво, чи фокус не вдавався у всій довгій історії. Не буде чудес і цього разу - це може єдиний результат, який можна передбачити абсолютно точно.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma