Ми вже не раз повторювали (напевно далеко не я наголосив уперше) що в історії України влада завжди, щоразу і без винятку була найслабшою ланкою.
1920-ті: населення Фінляндії три мільйони, України: удесятеро більше.
1994: багато хто попереджав про фатальну роль "меморандуму".
2005-2008: втрачений майдан.
І ось знову: сьогодні.
Виходить, що дзвіночки не були збігами. І сьогодні – у найкритичніші дні, ми бачимо все той же, тупий надлом.
Сеча сп'яніння владою б'є фонтаном у лідорську голову. Перемога - це я. Нація, це Я. Збій і надлом - той самий, історичний. Не лідорський: України.
Допустити цього зрозуміло, не можна. Бо перемога належить нації. Майбутнє належить нації. Тільки нація може їх визначати. Ніхто, у чаду сп'яніння владою не може жонглювати майбутнім нації безглуздими руками.
Є один шлях до національної мети. І жодних перешкод на ньому дозволити не можна. Інакше все це могло бути марним – і знову.
Всі знають, що стоїть на коні, і що вирішується. Це момент надлому, і час рішення: для нації. Для України.
П.С. і важливо: вже найближчi днi скажуть нам багато - мабуть все, про суть і характер відомого актора. Непростима, неприпустима помилка вже зроблена: вона вже завдала реальної шкоди національній меті. Повної довіри цьому індивіду звідси бути не може. Питання зараз тільки куди він піде далі: чи визнає помилку та пояснить свої рішення нації; або буде додавати та накручувати. Ми знаємо історію: вона прямо перед очима.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma