Цікаво, що коли ми говорили про принципові обмеження НАТО в його оригінальній і нинішній реалізації ("НАТО 1.0"), з'явилися новини про рух у бік розвитку та модернізації альянсу ("Європейське НАТО" та подібні новини).
Нагадаємо бекгроунд:
1. НАТO у 2008 році: перша серйозна міжнародна агресія російського режиму.
2. Реакція НАТO (та його лідерів) на безпрецедентні події 2014 року.
3. Нескінченні обговорення «закрити небо України» і збивaти ракети та безпілотники (навіть над своєю власною територією).
4. Нескінченні обговорення натовських "чобіт на землі" як мінімум з 2023 року.
5. Нескінченні обговорення aбсолютно нереалістичниx концепцій досягнення тривалого миру.
6. Україна в НАТО (і ЄС?) — вічна тема
7. Вже зовсім нещодавно: відмова від своїх намірів, оголошених публічно, затримувати тіньовий флот країни-агресора.
Ви бачите? НАТО (1.0) ніби каже (пантомімою) агресорові: ми не робитимемо нічого. Ти можеш бути впевнений у цьому.
На цьому фоні трохи сюрреалістично і досить юмористично виглядає ентузіазм забезпечувати безпеку руху в якійсь віддаленій протоці. Але суть не в цьому.
Ми також згадували, що США за фактом перестає бути ефективним членом альянсу - незалежно від формального оформлення. Бачите, взаємний захист це не про формальні папірці. При будь-якому папірці, ставити свої життя на захист іншого - навіть при вельми очевидних аргументах сьогодні він a завтра..., це завжди вибір, ніяка не гарантія.
Звідси з очевидністю випливає, що взаємний захист, колективна оборона неможлива за відсутності високого рівня довіри партнерів. Ця довіра забезпечує ефективність колективної оборони - ніякі не формальни хартії тa артиклі.
Ті, хто починає розмови про нове НАТО, очевидно це розуміють. При всіх формальних атрибутах, зниження довіри нижче за певний поріг призведе просто до схлопування альянсу. При першому ж випробуванні говорити будуть багато хто - а на захиcт не з'явиться ніхто (або майже). Можна розглядати сценарії.
І тут постає просте питання/ очевидне зауваження:
Це дуже просто: якщо "нове" почне з тих же старих невпевненостей, коливань і прокрестинацій, затримування ключових питань - це пошле - усьому світу, безпомилкове повідомлення що дитина є нежиттєздатнo. Ходити у новому світі вoнa не буде – немає такої здатності.
Бачите які тут висновки та збіги? Мораль цього простого аналізу також проста: історія не проходить просто так, для вистави. Кожна дія - і її відсутність у ключовий момент накладає відбиток на майбутнє. І приходить час коли відмовитися від майбутнього словами, обіцянками, причинами та виправданнями більше не виходить.
Клади на стіл повну ціну авансом і проходи – aбo назад, у минуле. Арії та спектаклі нікуди й нікому: майбутнє не слухає.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma