Enigma Enigma

Богдан

2021-12-21 12:50:39 eye-2 3963   — comment 2

Натюрморт з уяви

- У відрядженні? Вперше в Києві? – запитав таксист, коли пасажир нарешті вмостився на сидінні, і, не чекаючи на відповідь, натиснув на газ.

   Таксист був із веселих говорунів, сипав дотепними жартами і невеликими цікавими історіями. Промчавши з вітерцем через міст, вони потрапили прямо в обійми поліцейського.

- От холєра, – буркнув таксист, витягнув з кишеньки стогривенну купюру і, швидко згорнувши, замаскував її у своїй широченній долоні.

   Але молодий поліцейський несподівано не захотів «домовлятися» і швидко склав протокол.

- Ну ти бачиш… Теля необлизане. Рагуля. Корчить із себе праведника, – роздратовано процідив таксист, всовуючись за кермо.

- А ви не пробували не порушувати правил дорожнього руху? – несподівано заговорив мовчазний пасажир.

- Ну… – таксиста аж заклинило, він побагровів і якийсь час мовчки дивився на пасажира, а коли прийшов до тями то злісно процідив: – Шо, тоже правильний? А ну вигрібай звідси!

 

   В бюро технологічного нормування прийшов новенький. Голосно привітався і швидко пройшов за стіл, на який жестом вказав начальник бюро. В цей час всі з натхненням вітали іменинника. А потім швидко поділили розкішний торт, який іменинник приніс із собою, рознесли порції по столах і заходилися пити чай, прихвалюючи іменника і торт. Новенький якийсь час сидів мовчки, розглядаючи порожню поверхню свого столу.

- Я на перекур… – тихо сказав начальнику, а той лиш кивнув головою, запиваючи чималий шмат торта ароматним чаєм.

   Через кілька днів новенький перевівся в конструкторське бюро. А ще через кілька місяців взагалі звільнився з роботи.

- Конструктор він і непоганий, тямковитий. Але якийсь такий… – начальник конструкторського бюро знизав плечима і затягнувся цигаркою. – Навіть не знаю, що можна про нього сказати… Мовчить весь час. Підозрілий якийсь.

- Лузер, – видихнув з тютюновим димом начальник бюро технологічного нормування. – Із тих магометів, які вперто ждуть, коли саме гора мусить підійти до них.

 

   Чоловік натиснув кнопку і, побачивши, що зелений вогник світлофора заблимав, попереджаючи автомобілістів про скору зупинку, швидко пішов через дорогу, тримаючи трирічного сина міцно за руку. Йому назустріч повагом вже йшла дівчина, тримаючи біля вуха телефон і з головою поринувши у розмову про вчорашню вечірку.

- А нехай тобі! – в цю само мить голосно вилаявся автомобіліст, з усієї сили натиснувши на педаль тормозу, і колеса авто аж завищали по мокрому асфальту; п’ятирічна дівчинка, яка дрімала на передньому сидінні, зірвалася по інерції і боляче вдарилася об бардачок. – Моя маленька! – водій швидко посадив дівчинку назад на сидіння і заспокійливо погладив перелякану дитину. – То через тих довбаних пішоходів…

 

- Це тобі. Шеф шукає новий перспективний телевізійний проект і сказав, аби ти дала свою фахову оцінку.

- «Проект інтелект-шоу»… А від кого це? Хто автор?

- Не знаю. Електронною поштою прийшло.

- Тоді це не мені, – і тека полетіла на сусідній стіл.

- А чому саме я повинен займатися цим барахлом!? У мене і своєї роботи по саме нікуди! – і нерозкрита тека полетіла в куток, на купу паперів, які мали віднести на макулатуру.

 

   Чоловік швидко виклав товар на стіл біля каси і, покрутивши головою, поніс порожній кошик назад, за стійку з шоколадними батончиками. Охоронник, який з байдужим видом сидів на стільчику напроти, ожив, підвівся і зацікавлено підійшов до чоловіка.

- Вибачте, у мене одне простеньке питання до вас. Ось дивіться, попереду, за три кроки від вас, стоїть візок з порожніми кошиками для товару. Але ви не поставили на нього свій порожній кошик, а зробили п’ять кроків назад, аби приткнути його за стійкою. Отож, чому п’ять кроків назад легше, ніж три кроки вперед?

   Покупець мовчки розрахувався за товар і пішов із супермаркета в глупу ніч. Охоронник знизав плечима під насмішкуватим поглядом касира, потоптався нерішуче і, витягнувши з кишені цигарки, також пішов у розчинені двері. За рогом супермаркету стояв покупець і нещадно димів цигаркою.

- А є такі, що роблять три кроки вперед?

- Максимум троє з десяти.

- Ну… Тоді ще не все втрачено… Є надія… – чоловік погасив цигарку в попільничці, потиснув охороннику руку і пішов до свого авто.

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma