Навіщо мозку дві півкулі?? Одна вбирає все як губка, а інша робить спротив і намагається фільтрувати. І такий процес перетворюється
у бійку. Як і у житті. Одні ліві, інші праві, але обидви вважають, що само вони несуть правду.
І по сьогодні у мене до кожної події своє ставлення. Як і раніш. Жодного позитивного + у відношеннях з росією так і не з"явилось.
Нічого спільного так і не знайшов. Тож мені дуже дивно- росіянє наши брати? Можливо для кого й так...суперечити не буду.
10.09.2014.....у сусідній багатоповерхівкі у подвалі- вода. З півкіло давить. Дерева поруч. Черги великі, але всеж не на сонці і до дому ближче
тягти. Та і після останнього разу немає бажання до машин водовозів з"являтись. Навіщо вояки вчора приперли кореспондентів?
Біля крана у машині не дуже було напівсогнутим по балонах воду лити. У кого черга ще з півсотні попереду, ставав на розлив. Потім інший...
Стояв і я. Пруть вояки з корами. Один з камерою одразу починає знімати...Ближче, ближче....у мене не було бажання у камеру потрапляти.
Тож постійно повертався спиною до того оператора....обійшов він машину і з іншого напрямку, можна було і кран з водою і моє обличчя.....
Ні він не вгадав. Коли прийшов, то знов побачив мою спину. Якою мовою я не розумів вони мыж собою спілкуються....
А до мене з питанням: "Почему Вы все время отварачиваетесь?"
У відповідь ні слова....Знов теж саме до мене....У відповідь, чоловік з балонами, котрому воду наливав, Че вы к нему пристали? Он не хочет, ну и все
идите в другом месте снимайте. По всему городу такое!!......Щось по своєму заварнякали і поперли до машин.
По місту тільки і чути заклики повертатись у місто. А чому і ні? Вода по троху з"являється. Світла нема. Пенсій нема. Зарплатня-? Яка-? Все зачинено
нічого не працює, яка зарплатня. Дійсно- пропонують відкрити підприємства і вийти на роботу. Але робити безкоштовно. Грошей нема. Обіцяють,
як що можливо через місяць за роботу не грошима а харчем. У кого на підприємстві є хоч якась кухонька, там обіцяють працівників навить один раз
нагодувати.....Ей...рехверендники довбані- ви задоволені? Ви мали бажання нашару поїсти раз на добу? Будь ласка. З радістю переходьте
на лугандондієту.
Телефонзв"язок не працює. Де які антену ловлять. Там натовпи з мобілами. Комусь вдалось СМС відправити, комусь отримати. А як що ще вдалось
поговорити, та й ще з хвилину.....радість неможливо передати. Люди ділились як краще спробувати спіймати оператора. Спіймавши не крутитись
постійно тиснути визов....забули про смарти, бо вони нічого не ловили...на коні були- старенькі мобілочки....тільки їми можна було хоч смс, а іноді
і зателефонувавши швиденько сказати, що ти ще живий і навить не поранений і на щастя будівля не пошкоджена. А було і зовсім інше.
Вибачте, ви переговорили, а у мене не виходить. Може щось не так? Може допоможите? Може у Вас рука легка?........тлф у руку і пішли пальці працювати
Час не враховується. Можна за цілий день так і не зробити дзвінка........тисниш....нарешті- переадресація.....ще зумер....відповідь....віддаєш слухавку
Тримаєш людину, щоб не рухалась. Малеький рух і зв"язок зірван...і чуєш плач...і швидку розмову...батько вбило одразу, мати поранену не довезли до
лікарні.....
Були і +++, що мобі не працює. У місті все більше почалось з"являтись молодих вояк з триколорним нашивом. Бігали по ринку, шеврон вибирали.
Стартові пакети купували. Не дотямити могли у перерахуванні на гривні. Ще місцевих тролів вистачало...цибуля-1гривня...лук- 2 рубля...
Вояка у тлф сімку....а антену не ловить....зв"язком тут поки свої забубони потрібно мати. Носиться туди - сюди...Бачить, що розмовляють, а у нього ніяк.
А потрібно мати зателефонувати, що вже тут у луганді, приїхав биндер вбивати та самого ще не вбили. Ото і були хвилини радощів, дивлячись на тих вояк.
Щоб ти ніколи нікуди не додзвонився.
На 14 вересня офіційна заява про святкування Дня Міста......А у катівнях тривало своє життя по роSSийським законам...
..........к этому времени следствие "ЛНР" уже переехало в комендатуру (Жовтневый исполком города Луганска) и в подвал ОГА наведывался старший следователь "ЛНР" Аркадий Корниевский только по утрам. Под окнами нашей камеры традиционно красовалась его "Инфинити" и мы знали, что он тут. В нашей камере #3 сидел малолетний Вова с квартала Волкова - мальчик 15-ти лет, который выразил протест установив себе на ноутбуке фон рабочего стола в виде символики "Правого сектора" и умудрился отнести его на зарядку в пожарную часть.
Грош цена таким пожарным, но, когда Вова пришел за ноутбуком, его уже ждали... Били его не сильно, ну как - без переломов, зато обильно пожгли окурками руки так, что все ниже майки было в волдырях. Ему сказали, что как малолетку долго держать не будут и Аркаша первого числа, когда будет решаться судьба пленных на дальнейший месяц, скорее всего отпустит.........................