Enigma Enigma

Хтось
2019-07-09 17:56:26 eye-2 5703   — comment 10

Найголовніші правила ортографії (з урахуванням редакції «Українського правопису» 2019 року)

ЗМІСТ:

  1. § Правопис власних назв
  2. § Знак м'якшення
  3. § Апостроф
  4. § Подвоєння літер
    • н і нн у прикметниках
    • подвоєння літер у словах іншомовного походження
  5. § Правопис приростків (префіксів)
    • приростки (префікси) з- (із-, зі-, зо-), роз-, без-, через-
    • приростки (префікси) пре-, при-, прі-
  6. § Правопис слів разом, із дефісом, окремо
    • загальні правила
    • складні іменники
    • складні прикметники
    • складноскорочені слова
    • слова з пів-, напів-
    • складні прислівники
    • написання часток
    • частка не з різними частинами мови
    • частка ні з різними частинами мови
  7. § Основні пунктограми
    • крапка (.)
    • знак питання (?)
    • знак оклику (!)
    • кома (,)
    • середник (крапка з комою) (;)
    • двокрапка (:)
    • риска (довге тире) (—)
    • три крапки або крапки (...)
    • дужки (), [], <>
    • лапки (« », “ ”, „“, рідше „ ”)
    • скісна риска (/)
  8. Примітки

    § Правопис власних назв

Власні назви пишемо з великої літери: Великдень, озеро Світязь, Південний полюс, Шевченківська премія.

  • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Прикметник, який утворено від власної назви, пишемо з великої літери: Шевченків, Андріїв, Київ (ім'я Кий + наросток присвійности -ів). Поте з малої літери пишемо прикметник, який:
    1. має наростку (суфікс) -івськ- (-ївськ-) або -инськ- (-їнськ-): бальзаківські традиції, франківські сонети, шевченківський стиль, довженківські фільми, ґалаґанівська садиба;
    2. входить до складу стійких фразеологічних сполучень або наукових термінів: авгієві стайні[1], ахіллесова п’ята , гордіїв вузол, дамоклів меч, прокрустове ложе, юдині срібняки; базедова хвороба, бертолетова сіль, віттова хвороба, гайморова порожнина, пітагорова теорема (від гр. Πυθαγόρας/Pythaɦóras).

Якщо власна назва складається з кількох слів, то з великої літери пишемо перше слово: Новий рік, Музей історії запорізького козацтва, Міністерство культури України.

  • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У назвах свят День Незалежности України, День Соборности України, День Конституції України з великої літери пишемо всі слова.
  • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! За традицією з великої літери пишемо всі слова в назвах Європейський Союз[2], Організація Об’єднаних Націй, Ліга Націй[3] тощо.
  • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У назвах історичних подій із другим прикметником, що походить від географічної назви, де використовується дефіс, або походить від двох географічних назв, з великої літери пишемо обидві частини: Брест-Литовський мирний договір (від Брест-Литовськ), Яссько-Кишинівська операція (від Ясси і Кишинів).
  • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Назви історичних подій, епох, війн, геологічних періодів тощо, які стали загальними, пишемо з малої літери: греко-перські війни, хрестові походи, доба феодалізму, античний світ, середні віки, палеоліт, трипільська культура.

З великої літери пишемо всі слова у власних назвах:

  1. держав: Автономна Республіка Крим, Республіка Польща, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії[4];
  2. населених пунктів, вулиць, проспектів: Кривий Ріг, Біла Церква (назви міст);
  3. у назвах найвищих органів влади й державних установ України: Верховна[5] Рада України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний[5] Суд — з великої літери пишемо всі слова;
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! З малої літери пишемо традиційні, неофіційні назви законодавчих, державних, представницьких органів, органів міжнародних організацій, які періодично скликаються: бундесрат, меджліс, конгрес[6], національні збори, парламент[7], сейм, сенат.
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! З малої літери пишемо назви закладів, організацій, органів влади тощо, що вживаються в множині: міністерства України, інститути Національної академії наук, комітети Верховної Ради України.
  4. астрономічних і географічних об'єктів: Чумацький Шлях (галактика), Південне Полісся (край), острови Королеви Шарлотти.
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Родові найменування (зоря, сузір’я, планета, галактика тощо) і порядкових позначень яскравості світил (альфа, бета, гамма тощо) пишуться з малої літери: зоря Альтаїр, сузір’я Великого Пса, галактика Велика Магелланова Хмара, бета Терезів.
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Назви сторін світу: захід, південь, північ, схід, норд-ост, південний захід — звичайно пишемо з малої літери. Якщо ці назви вживаються на означення країн, народів, теренів (англ. regions), тоді їх пишемо з великої літери: країни Заходу, Далекий Схід, Західна[8] Україна, народи Півночі, Північна Буковина.
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Слова земля, місяць, сонце пишуться з великої букви тоді, коли вони вживаються як астрономічні назви: Навколо Сонця обертається Земля зі своїм супутником Місяцем. Але: обробіток землі, схід сонця.
  5. дійових осіб  казках, байках, драматичних творах тощо: Лісовик, Мавка, Перелесник, Червона Шапочка, Будяк, Троянда, Хліб.
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо назви персонажів із казок, творів для дітей тощо. вживаються як загальні, їх пишемо з малої букви: баба-яга, дід-мороз, іван-покиван.

У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, які пишемо через дефіс, кожну складову частину починаємо великою літерою: Квітка-Основ’яненко, Нечуй-Левицький, Жан-Жак, Зиновій-Богдан.

Назви посад, народів, осіб за національністю або за місцем проживання пишемо з малої літери: українці, кияни. Проте назви найвищих державних посад пишемо з великої літери: Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр Канади, Генеральний секретар ООН, але з мало пишемо: президент НАН України, голова засідання, генеральний секретар фірми.

Назви книжок, газет, кінофільмів, заводів, кораблів, аеропортів, санаторіїв, крамниць тощо беремо в лапки: поема «Енеїда», готель «Турист», літак «Мрія». Назви сайтів без родового слова пишемо з малої букви (твітер, ґуґл); назви сайтів з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (мережа «Фейсбук», енциклопедія «Вікіпедія»).

  • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У складених назвах інформаційних агентств[9] усі слова, крім родового найменування, пишемо з великої букви й без лапок: агентство Українські Національні Новини, агентство Франс Пресс, агентство Інтерфакс-Азербайджан.

З великої букви без лапок пишемо назви культових книг: Біблія, Старий Завіт, Тора, Псалтир, Коран, а також таких релігійних понять, як: Бог, Божа Матір, Трійця, Богородиця, Господь, Аллах, Будда, але слово бог як найменування богів і богинь політеїстичних (багатобожних) релігій пишемо з малої літери: бог Посейдон, богиня Гера, бог торгівлі, бог Перун.

    § Знак м'якшення

  • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Коли ь наявний у формі називного відмінка іменника (ненька), то його зберігаємо в усіх інших[10] відмінках (неньці) та похідних словах (неньчин); коли ж у називному відмінку його немає, то й в інших відмінках його не пишемо; пор.: кулька — кульці, дівчинонька — дівчиноньці, письмо — (на) письмі, редька — редьці, скринька — скриньці, Олька — Ольчин, Ольга — Ольжин, але: галка — галці, гілка — гілці, сторінка — сторінці, пасмо — (у) пасмі.

    § Апостроф

  • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Літери я, ю, є, ї після апострофа позначають два звуки — [йа], [йу], [йе], [йі]. Наприклад: м'ята [мйата].

    § Подвоєння літер

  • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Немає подвоєння букв на позначення приголосних в іменниках кутя, попадя, свиня та в порядкових числівниках третя, третє тощо.

Подвоєння зберігається і в усіх похідних словах (життя — життєвий, життьовий, гілля — гіллячка)

  • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Приголосні подовжуються, якщо стоять між голосними. Порівняймо: миттю, радістю.
  • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Не подовжуються губні приголосні ([б], [п], [в], [м], [ф]) та [р]: любов'ю, кров'ю, матір'ю.

   н і нн у прикметниках

Буквосполучення нн пишемо:

  1. у прикметниках із суфіксом -н-, якщо вони утворені від іменників з основою на н: день — денний, закон — законний, кінь — кінний, осінь — осінній, туман — туманний; баштанник, годинник, письменник, священник; віконниця, Вінниця;
  2. у наголошених прикметникових суфіксах -анн- (-янн-), -енн-, що вказують на більшу, ніж звичайна, міру якости або на можливість чи неможливість дії: невблаганний, недоторканний, нездоланний, незрівнянний, несказанний; височенний, здоровенний, нездійсненний, незліченний, непримиренний, нескінченний, силенний, страшенний, численний;
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Немає подвоєння н у дієприкметниках: ви́вершений, ви́хований, зро́блений, поо́раний, ска́заний, спе́чений, у прикметниках на -ен-(ий), співвідносних із відповідними дієприкметниками (що мають інший наголос): варе́ний (пор. дієприкметник ва́рений), пече́ний (пор. дієприкметник пе́чений), а також у прикметниках віддієприкметникового походження: довгожда́ний, жада́ний, навіже́ний, скаже́ний, шале́ний.
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Треба розрізняти такі слова, як здійсне́нний (який може здійснюватися — прикметник) і зді́йснений (який здійснився — дієприкметник), нездола́нний (непереможний) і нездо́ланий (якого не подолали), незліче́нний (представлений у дуже великій кількості) і незлі́чений (не порахований) тощо.
  3. у суфіксах -енн-, -янн- прикметників старослов’янського походження зі значенням можливости або неможливости дії: благословенний, блаженний, мерзенний, огненний, окаянний, священний, спасенний, а також у прикметникові божественний.
  • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Буквосполучення нн зберігаємо і в словах, утворених від таких прикметників: законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно. У прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфіксів -ин-, -ан-(-ян-), -їн-, літеру н не подвоюємо: журавлиний, глиняний.

   подвоєння літер у словах іншомовного походження

У загальних назвах іншомовного походження букви на позначення приголосних звичайно не подвоюємо: абат, акумулятор, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват, група, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), шасі тощо.

Подвоюємо літери:

  1. в окремих загальних назвах: аннали, бонна, білль, брутто, булла, ванна, вілла, донна, мадонна, манна, мулла, панно, пенні, тонна, дурра, мірра та слово Аллах;
  2. у разі збігу в загальних назвах однакових приголосних префікса й кореня подвоєння звичайно зберігаємо, зокрема в тих випадках, коли в українській мові вживається непрефіксальне слово з тим самим коренем: імміграція (пор. міграція), інновація (пор. новація), ірраціональний (пор. раціональний), ірреальний (пор. реальний), контрреволюція (пор. революція), контрреформація (пор. реформація), сюрреалізм (пор. реалізм);
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Літери на позначення приголосних звичайно не подвоюємо в тих випадках, коли семантичний зв’язок між префіксальним словом і словом без префікса втрачений або суттєво ослаблений: анотація, конотація (пор. нотація), кореляція (пор. реляція), кореспондент (пор. респондент) тощо.
  3. Подвоєння букв на позначення приголосних переважно зберігаємо у власних назвах: Андорра, Бессемер, Білл, Боттічеллі, Ллойд, Марокко, Міссурі, Ніцца[12], Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Теннессі, Смоллетт, Кіркконнелл та в загальних назвах, які від них утворені за допомогою афіксів: андоррець, бессемерівський, голландський, марокканець тощо. У загальних назвах, які утворені від власних назв без додавання афіксів, букви на позначення приголосних не подвоюємо: ват (пор. Ватт), бекерель (пор. Беккерель).

    § Правопис приростків (префіксів)

   приростки (префікси) з- (із-, зі-, зо-), роз-, без-, через-

Префікс з- перед буквами на позначення глухих приголосних к, п, т, ф, х переходить у с-: сказати, спалахнути, стовкти, схилити. Префікс з- уживаємо переважно перед коренем, що починається голосним звуком або сполученням приголосного (крім к, п, т, ф, х) й голосного: зекономити, зігнорувати, зорієнтуватися, зумовити; здрібнити, зскрібати, скласти, скріпити тощо.

Коли ж корінь слова починають дві букви на позначення приголосних (також губний + й), пишемо здебільшого префікс зі-: зігнути, зіграти, зідрати, зізнатися, зів’ялий, зім’яти, зіп’ястися (і сп’ястися) тощо. У деяких словах можна паралельно вживати префікси зі- та зо-: зігрівати і зогрівати, зімлівати і зомлівати, зіпрівати і зопрівати, зітліти і зотліти.

У префіксах без-, роз-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед наступним глухим не змінюємо: безкорисливий, розтягнути, черезплічник. В українській мові префіксів рос-, бес-, черс- немає.

   приростки (префікси) пре-, при-, прі-

Префікс пре- вживаємо переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня вияву ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний, а також у словах презирливий, презирство та словах старослов’янського походження: преосвященний, преподобний, престол.

Префікс при- пишемо переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, та в похідних від них словах: прибігти, приборкати, прибудувати, приборканий, прибудований; в іменниках та прикметниках, утворених унаслідок поєднання іменників із прийменником при та суфіксом: пригірок, приярок; прибережний, прикордонний; у прикметниках на означення неповноти ознаки: пристаркуватий.

Префікс прі- вживаємо тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва.

    § Правопис слів разом, із дефісом, окремо

Складні слова можна утворювати з двох і більше основ (слів) за допомогою сполучних голосних звуків і без них.

   загальні правила

   складні іменники

   складні прикметники

  • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! З дефісом пишемо складні прикметники, утворені від складних іменників, що їх також пишуть із дефісом: генерал-губернаторський (генерал-губернатор), дизель-моторний (дизель-мотор), монголо-татарський (монголо-татари), норд-остовий (норд-ост), сі-бемольний (сі-бемоль), соціал-демократичний (соціал-демократ), соціал-патріотичний (соціал-патріот), соціал-пацифістський (соціал-пацифіст), угро-фінський (угро-фіни); Івано-франківський (Івано-Франківськ), Пуща-водицький (Пуща-Водиця);

   складноскорочені слова

Усі складноскорочені слова й похідні від них пишемо разом: меддопомога, дитмайданчик.

Разом пишемо і складноскорочені слова з першими частками: абро-, авіа-, авто- (‘само’, ‘автоматичний’), агро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, авдіо- (і аудіо-), біо-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, геліо-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-, євро-, зоо-, ізо-, кібер-, мета-, метео-, моно-, мото-, нарко-, нео-, онко-, палео-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, соціо-, теле-, фіто-, фольк- (і фолк-), фоно-: аброморфема, автовідповідач, авдіоальбом, вебсторінка, єврозона, євроремонт, зоосад, панамериканський, параолімпієць, попмузика, попгурт, пресконференція, псевдонаука, псевдогромадянський, соціосфера, телехроніка, фітотерапія, фолькмузика, так само слова з питомими компонентами іно- (іншо-, інако-), лже-: іновірець, іншовірець, інакодумець, іншодумець; лжепророк, лжесвідок. Якщо такі іншомовні компоненти приєднані до власного імені, то їх пишемо з дефісом: пан-Європа, псевдо-Фавст.

Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий тощо) вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-: архіскладний, архидиякон, бліцновини, бліцопитування, гіпермаркет, максіодяг, мікроорганізми, мінідиск, мінікомп’ютер, мультимільйонер, нанокомп’ютер, супермаркет, супермодель, топменеджер, топмодель, ультразвук, флешінтерв’ю, а також із першим іншомовним компонентом анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивірус, віцепрем’єр, віцеконсул, експрезидент, контрадмірал, контрудар, обермайстер, оберофіцер, оберлейтенант, оберпрокурор, штабскапітан, унтерофіцер. Із власною назвою (прізвищем) такі компоненти пишемо з дефісом: «Анти-Дюринг», екс-Юґославія. Компонент топ- із числівниками не поєднується.

   слова з пів-, напів-

Разом пишемо складні іменники з першою частиною напів-, полу-: напівавтомат, напівімла, напівкущ, напівлюдина, напівмавпа, напівпітьма, напівправда, напівфабрикат; полудрабок. полукіпок, полумисок.

Невідмінюваний числівник пів зі значенням ‘половина’ з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів аркуша, пів відра, пів години, пів літра, пів міста, пів огірка, пів острова, пів яблука, пів ящика, пів ями; пів Європи, пів Києва, пів України. Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: піваркуш, південь, півзахист, півколо, півкуля, півмісяць, півоберт, півовал, півострів.

   складні прислівники

Разом пишемо складні прислівники, які утворені:

  1. сполученнями прийменника (або кількох прийменників) із будь-якою частиною мови: вголос, навколо, вперше, нагору, але на-гора;
  2. поєднанням словотворчих часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як-: абикуди, анітрохи, щовечора;
  3. з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, стрімголов, праворуч.

Через дефіс пишемо складні прислівники, які утворені:

  1. від прикметників і займенників за допомогою прийменника-префікса по та суфіксів -ому або -(к)и, зрідка — -(ч)и, -(ж)и: по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-козацькому, по-нашому, по-своєму, по-сусідському, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-людськи, по-сусідськи, по-українськи; по-заячи, по-ведмежи; також по-латині;
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У прислівниках такого зразка, утворених від складних прикметників, що їх пишемо з дефісом, дефіс ставимо тільки після по-: по-соціалдемократичному, по-генералгубернторському. 
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Прийменник по пишемо окремо від форми місцевого відмінка іменника батько: по батькові.
  2. за допомогою прийменника-префікса по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє тощо;
  3. за допомогою словотворчих часток будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь-куди; коли-будь, куди-будь; де-небудь, коли-небудь, куди-небудь, як-небудь; казна-де, казна-коли; аби-то, десь-то, так-то; хтозна-де, хтозна-як;
  4. з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так тощо;
  5. повторенням слова або основи без службових слів чи зі службовими словами між ними: далеко-далеко, ледве-ледве, ось-ось, тихо-тихо; будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як;
  6. прислівники термінологічного характеру за традицією: де-факто, де-юре.

Першу частину пишемо окремо, а дві наступні через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.

Пишемо окремо прислівникові сполучення, що:

  1. складаються з прийменника та іменника, у яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і поєднаним із ним іменником можливе означення, виражене прикметником, займенником, числівником: до вподоби, на жаль, на щастя, по черзі, уві сні, на ура, на ходу, під силу;
  2. мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — займенників, числівників) та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу;
  3. виконують у реченні функцію прислівника і утворені з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) та іменника: другого дня, темної ночі, тим разом, тим часом;
  4. прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо.

   написання часток

Разом пишемо:

  1. словотворчі частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі слів, належних до будь-якої частини мови: абихто, анітрохи, деякий, а також частку -ся (-сь): вмився (вмивсь), одягнувся (одягнувсь), колись, кудись, якось;
  2. частки би (б), то, що в складі сполучників немовби, ніби, щоб, якби; немовбито, нібито; абощо, якщо і частку же (ж) у складі стверджувальних часток авжеж, аякже, атож;
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Сполучник щоб відрізняється від займенника що із часткою б тим, що на займенник що виразно падає логічний наголос. Пор.: Він сказав, щоб усі прийшли і Що б ви сказали, коли б я не приїхав?
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Сполучники якби, якщо відрізняються від спільнозвучного з ними прислівника як із часткою би та займенником що тим, що вони поєднують частини в складному реченні, а на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.: Якби тут був мій товариш, я був би щасливий і Як би краще виконати це завдання! Якщо хочеш, допоможу тобі і Як що трапиться, нарікай на себе.
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Сполучник абощо відрізняється від гомонімічної конструкції або що. Пор.: Ходи вже, або́що (Сл. Грінч.). Був би я десь за писаря, або́що (Кримськ.). „Не йди до корчми!“ -Або що́? От і піду (Сл. Гр.)
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Слід відрізняти прислівник авжеж (= атож, звичайно) від гомонімічної сполуки а вже ж (= вже). Пор.:  „Правда! Авжеж правда!“ відповів він і А вже ж весна, а вже ж красна, із стріх вода капле.
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Слід відрізняти прислівник аякже (= атож, авжеж) від гомонімічної питальної сполуки а я́к же? (= а яким чином?).
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Слід відрізняти прислівник атож (= авжеж, ато), від гомонімічної сполуки а то ж. Пор.: „Чи ходив ти в поле?“ – Ато! (Сл. Грінч.). „Хіба ж ти думаєш за його йти заміж?“ – Атож (Н.-Лев.) Це не моя таємниця, а то я б сказав вам. А то ж за що? То він, а то (а то ж) я.

Через дефіс пишемо:

  1. словотворчі частки -бо, -но, -от, -то, -таки, коли вони виділяють значення окремого слова: іди-бо; давай-но; тільки-но; так-от, як-от; отакий-то, стільки-то, тим-то, якось-то; важкий-таки, усе-таки, дістав-таки, так-таки;
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо між цими частками та словом, до якого їх приєднують, стоїть інша частка, усі троє слів пишемо окремо: іди ж бо; тільки ж но (повідомили); скільки ж то (написано); чим би то (втішити); усе ж таки (домовилися).
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Частку таки пишемо окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга.
  2. словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- із займенниками і прислівниками: будь-хто, будь-який, будь-де, будь-коли; коли-будь; що-будь; хто-небудь, чий-небудь, куди-небудь; казна-кому, казна-де, хтозна-який, хтозна-коли, бозна-чий, бозна-як.

Інші частки пишемо окремо, зокрема:

  1. частку що, яка входить до складених сполучників, прислівників та інших часток: дарма що, затим що, тільки що, поки що, хіба що, що ж до;
  2. частку то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи то, які виконують функцію підсилювальних часток;
  3. частку то, що має у складі речення значення вказівності або визначальності: Нащо то одній людині стільки грошей?
  4. частку би (б), за допомогою якої утворено форму умовного способу дієслова: зайшов би, пішла б, ходило б, співали б;
  5. частку же (ж), що виконує видільну роль у реченні: Він же видатний письменник; Ходи ж зі мною;

   частка не з різними частинами мови

Частку не пишемо разом:

  1. частку не, коли вона вжита на початку слова будь-якої частини мови як префікс, тобто якщо слово без цієї частки не вживане: негода, непорушно, неволити. Лише деякі з названих дієслів залежно від їхнього значення із часткою не пишемо окремо: не здужати (не змогти) і нездужати (хворіти), не славити (не прославляти) і неславити (ганьбити);
  2. частку не в складі префікса недо-, що вказує на неповний вияв дії, стану або якости: недобачити, недописати. Якщо частку не вжито для заперечення дії, вираженої дієсловом із префіксом до, то її пишемо з таким дієсловом окремо, пор.: Він недочуває і Він не дочув моїх слів;
  3. з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони разом означають єдине поняття: неспокій (тривога), немалий (досить великий), неабихто, а також із прийменниками (незважаючи на.., невважаючи на...) та сполучниками (немов, неначе, неначебто);
  4. з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника і не має своїх пояснювальних слів: незакінчена праця, нез’ясовані питання, непрочитаний текст, неспростовані факти, незабуті імена;
  5. у заперечному слові немає (у розмовній мові хибно замінюють словом нема): У нього немає олівця, але: Він не має олівця.

Частку не пишемо окремо:

  1. з дієсловами, з дієслівними формами на -но, -то в ролі головного члена односкладного речення та з дієприслівниками: не бачити, не підходячи, не закінчено;
  2. з дієприкметниками, що виконують функцію присудка: Праця не закінчена; Підлога не вимита;
  3. з дієприкметниками, якщо вони мають свої пояснювальні слова: не засаджена квітами площами;
  4. частку не зі словом, з яким вона не становить єдиного поняття, а є лише запереченням: То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання;
    • ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо між не і відповідним прикметниковим присудком за змістом речення можливе є (був, була тощо), частку не потрібно писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує зміст, частку не треба писати разом: Цей будинок не старий (не є старий); але: Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований);
  5. з прикметником, що має пояснювальний займенник або прислівник із часткою ні, а також із прикметником, перед яким стоять слова зовсім, аж ніяк: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава лекція; Зовсім не великі обов’язки; Аж ніяк не приємні спогади;
  6. частку не з підсилювальними прислівниками та незмінюваними присудковими словами, а також зі словами, що їх пишемо з дефісом: не дуже, не зовсім, не цілком, не від того, не досить, не можна, не треба; розмовляють не по-нашому;

З дефісом пишемо частку не з власними назвами: не-Європа, але із загальними назвами — разом: нелюдина, неістота, неособа.

   частка ні з різними частинами мови

Частку ні пишемо разом:

  1. із займенниками та прислівниками: ніхто (нікого), нічий (нічиїм), ніщо (нічого), ніякий (ніякому); ніде, нізащо, нізвідки, нізвідкіля;
  2. в складі частки ані-: аніскільки, анітрохи, аніяк.

Частку ні пишемо окремо:

  1. переважно повторювану, уживану для заперечення наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без дієслова (присудка): ні живий ні мертвий, ні кроку далі, ні на макове зерно, ні пава ні ґава, ні риба ні м’ясо, ні се ні те, ні сюди ні туди, ні так ні сяк;
  2. з формами непрямих відмінків займенників, якщо між ними є прийменник: ні в кого, ні в якому, ні до кого, ні з ким, ні до чого, ні за́ що і ні за що́ (з різними значеннями), ні на́ що і ні на що́ (з різними значеннями), ні на якому.

    § Основні пунктограми

Уживання розділових знаків: *посилання*.

ПРИМІТКИ:

  1. ↑ За нормами скрипниківського правопису має бути: Авґійові стайні.
  2. ↑ За нормами скрипниківського правопису має бути: Европейська Унія.
  3. ↑ За нормами скрипниківського правопису має бути: Ліґа Націй.
  4. ↑ За нормами скрипниківського правопису має бути: Ірляндія.
  5. ↑ Хоч і є Верховна Рада та Верховний Суд, але слова «верховний» в українській мові немає (*тик*). рос. верховенство [права] = укр. вищість, зверхність [права]
  6. ↑ За нормами скрипниківського правопису має бути: конґрес (лат. congressus).
  7. ↑ За нормами скрипниківського правопису має бути: парлямент.
  8. ↑ За нормами скрипниківського правопису східній та західній є прикметниками м'якої групи: західній, західня, західнє, західньоевропейський, західньопівденний, західньоукраїнський, південносхідній, північносхідній, східній, східня, східнє, східньоевропейський, східньокитайський, східньопівденний.
  9. ↑ За нормами скрипниківського правопису має бути: аґент, аґентство, аґентств, аґентський, аґентура (лат. agens).
  10. ↑ У словнику Бориса Грінченка можна зустріти тільки слово инший (а не інший) та похідні.
  11. ↑ За нормами скрипниківського правопису цих винятків немає: іньєкція, адьюнкт, адьютант, коньюнктура, дизьюнкція.
  12. ↑ В мові-джерелі, французькі, це слово записується як Nice, а вимовляється взагалі по-инакшому, то якого біса нам тут подвоєння? Ось болгари теж користуються кирилицею й не зберігають жодних подвоєнь. Здається, їм від цього тільки простіше.
  13. ↑ За нормами скрипниківського правопису має бути: аґрарій, аґрарний.
  14. ↑ За нормами скрипниківського правопису має бути: діялектико-матеріялістичний.

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma

Мова Освіта правопис Мовознавство
  506 —   eye-2   5703 —   comment   10 —