Федерація - форма державного устрою, при якій частини держави є державними утвореннями, що мають юридично закріплену певну політичну самостійність у рамках федерації.
Як зазначено в частині 2 статті 1 Конституції Російської Федерації, найменування «Російська Федерація» та «Росія» рівнозначні. Принаймні, так вважається.
Як вважає політичний експерт і аналітик Юрій Федоренко, з приходом до влади у 2000 році Путіна, права та свободи регіонів - суб’єктів федерації почали планомірно обмежуватися.
Почалося все із запровадження не прописаних в Конституції «федеральних округів», поставили над губернаторами намісників, потім скасували прямі вибори губернаторів, потім їх повернули — але з правом президента звільняти губернаторів за «втрату довіри» та з дискримінаційним для опозиції «муніципальним фільтром», дали президенту право розпускати регіональні парламенти, а губернаторам право усувати мерів.
А ще ухвалили величезну кількість законів з «питань спільного ведення» федерального центру та регіонів, які майже позбавили регіони свободи прийняття більшості рішень.
Як приклад, Юрій Федоренко наводить ситуацію, коли нещодавно сенатор Андрій Клішас та депутат Держдуми Павло Крашенинников внесли проект закону «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в єдиній системі публічної влади». Разом з прийнятим напередодні законом про організацію влади в регіонах, цей законопроект знищує навіть залишки федеративного характеру Росії та перетворює владу в Росії на типову совкову «вертикаль», де влада зверху до низу вибудувана за принципом залежності та підпорядкування «нижчих» ланок «вищим». Попри статтю 3 Конституції Російської Федерації при такій побудові головним джерелом влади є зовсім не народ, а президент.
Таким чином федеративна країна перетворюється на унітарну. Закон Клішаса-Крашенінникова про владу в регіонах підпорядкував не лише губернаторів, а й регіональні парламенти президентові. Закон тих самих авторів про місцеве самоврядування — підпорядковує місцеве самоврядування президентові та регіональній владі, одночасно різко скоротивши кількість місць, де громадянам надається право обирати органи місцевого самоврядування.
Самі ж хотіли повернутися назад до СРСР з його «демократичним централізмом», коли зверху передавалися не повноваження, а команди, з вимогою прозвітувати про виконання, і коли жодної реальної самостійності у влади регіональних (у республіках, областях, краях, містах та районах) не було. Тепер – і не буде.
Не потрібна Путіну самостійність та право голосу суб’єктів у будь якому вигляді.
Тому десятки «законотворців», таких як Андрій Клішас, старанно прибирають перешкоди на шляху повного «узаконення» диктаторського режиму.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma