Звучить, звісно, доволі цинічно, як, власне, будь-яка правда, але на підтвердження наших міркувань на початку нам одразу закидають, мовляв, чимало з нас кілька разів переглядали «Сам удома», а чи думали, як це — дитині зніматися в кіно? Тобто одразу пропонується «американська» модель споживання будь-чого – від дитинства до якихось, даруйте, вад.
Тож читаючи цю книжку, неодмінно треба тримати на думці, що практичний посібник Наталії Дорошенко «Як дитині потрапити в кіно» (К.: Наш Формат) – це насамперед посібник для батьків, як зауважує авторка. «Ця книжка — детальний посібник для батьків з покроковими інструкціями, чеклістами, порадами від юриста й залаштунками знімального процесу, що зекономить вам гроші та збереже нерви», - запевняють нас. Чи може бути інакше? Чи справді сама дитина – не жертва батьківських амбіцій, і хоче потрапити будь-куди – від футболу до кіно – а чи це бажання батьків втулити її будь-куди, щоби по тому жити за її рахунок, забезпечивши собі заможну старість?
Звучить, звісно, доволі цинічно, як будь-яка правда, але на підтвердження наших міркувань на початку нам одразу закидають, мовляв, чимало з нас кілька разів переглядали «Сам удома», а чи думали, як це — дитині зніматися в кіно? Тобто одразу пропонується «американська» модель споживання будь-чого – від дитинства до якихось, даруйте, вад. Виходячи з такої моделі, авторка не дуже то й переверне ваші уявлення про світ кіно, бажаючи перетворити вас на батьків дитини-актора. Мовляв, кінокар’єра не для обраних, а для всіх, хто має бажання й докладає зусиль. І так, авторка розповість, як потрапити на кастинг, що робити в разі відмови, як уникнути зіркової хвороби й діяти, коли дитина в останню мить «перехотіла» виходити на майданчик, чи варто звертатися до агентств, як не натрапити на шахраїв і чому стригти малюка за день до зйомок — кепська ідея.
Але насамперед авторка, слід віддати їй належне, зауважує: «Найголовніше для батьків — це бути чесним із собою й подумати: це в мені говорять особисті амбіції? Чи ж у дитини справді є талант, вона із задоволенням бере участь у всіх ранках і шкільних постановках, жадає сцени і глядача? Є легкий спосіб визначити, чиє це бажання. Якщо під час розмови про акторство ви вживаєте займенник «ми», тоді як дитина мовчить (тут ідеться про дітей, які вже говорять): «Ми ходимо на кастинги, ми шукаємо, ми пробуємо...» — це привід задуматися».
Фото: Susan Colpich
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma