Експерти; коментатори; волонтери з жахливими одкровеннями; промови та обіцянки; чудові плани щоразу не виконуються. Мені сьогодні видається що українське суспільство, накручуючи кола історії наполегливо відмовляється зрозуміти і усвідомити просту загалом істину:
Квиток у майбутнє дається не за слова; не за вчинки навіть, включаючи героїчні; а за результат. Нічого менше за результати вже не купить Україні квиток із совка.
І, як наслідок, незалежність. І волю. І вільне, безпечне майбутнє.
Кричимо в порожнечу? Інформуємо суспільство? Вимагаємо? Скликали майдани? Але куди? Звідки прийде результат, хто його робитиме, творитиме руками та головами? Начебто очевидно. Але ні: не зрозуміло.
Історія, Час каже Україні: кричати та інформувати нема кому і куди: там нічого немає крім зажерливого, вікового совка до якого ніяк не стосується ("до відходу в мою відпустку!", класика жанру) чи там десь просто війна або вжe виживання нації. Мрії та сумні пісні не допоможуть.
Для квитка потрібний результат; і лише результат вистачить для цієї задачі.
У 1918-му, коли гетьмани сперечалися з директоріями тa робили собі фотосесії, до Фінляндії, мікроскопічної порівняно з Україною країни прийшла червона чума. Замість фотосесій, колишній офіцер імперської армії провів місяці в дорогах збираючи 50-тисячне ополчення. Звідкись знайшлося озброєння. Приїхали досвідчені єгері з бойовим досвідом першої світової. У найзапекліших боях фінська армія змогла відкинути червону орду.
Карл Густав Маннергейм став національним героєм Фінляндії не за кріслом та посадою: а за результатом якого досягла країна за його безперечного та важливого внеску. Україна ніяк не може зрозуміти що крісло та посада в принципі ніяк не пов'язані з результатом, що в нормальному, розумному суспільстві ланцюжок має працювати з точністю навпаки: спочатку, результат; потім на його підставі: крісло. Не навпаки та мабуть. Ні: не розуміємо!
Відповідальність за результат лежить не на кріслі і не фізіономії в ньому, а на суспільстві. Суспільство заробляє собі майбутнє, не геніальний лідер дістає його з кишені. Лідери можуть допомогти народу досягти результатів або розчинитися в історії; але вони не можуть дістати його з повітря, його може створити тільки суспільство: народ.
На третьому чи п'ятнадцятому заході цю просту істину доведеться усвідомити.
Тільки результат має значення для квитка в майбутнє.
Нічого крім результату не купить його Україні. Нічого не має критичного значення сьогодні якщо воно не веде до результату: української перемоги.
Давайте спробуємо зрозуміти це нарешті. І краще, прямо сьогодні.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma