Чому в нашій країні вже не перший рік виникає непримиренна дискусія стосовно 8-9 травня? Так виглядає, що ця тема ще довго буде розбурхувати краян допоки в нашій країні не сформується консолідована думка щодо Радянського Союзу. До того часу, поки будуть лунати меседжі, що "в СРСР були плюси, були мінуси" ці дві дати травня будуть вчергове розділяти соціум.
Хоча історія не терпить умовного способу, залишаюся на позиції, що ДСВ в тому масштабі смертей, руйнації, болю та сліз не відбулася б, якби не відбулося трансформації Російської Імперії в Радянську Росію, а пізніше в СРСР. І, цілком можливо, що й взагалі б її можна було уникнути.
Недарма 11 листопада в Європі, США та країнах Британської Співдружності відзначають, як день пам'яті загиблим в останній (як виглядало у 1918 році) війні. Загалом тоді світ вжахнувся тим втратам та мізерним для кожної країни результатам, які може принести тотальна війна. Імперії розпалися, філософи та економісти зайнялися пошуком інших шляхів досягнення своїх інтересів без доведення ситуації до війни такого рівня. Було сформовано Лігу Націй та накладено запобіжники на неповторення сценарію 1914 року. Але за результатами тої війни залишилося двоє ізгоїв-реваншистів: Німеччина та Радянська Росія (СРСР). Кожна з них мала свої причини бути невдоволеною результатами війни: коштом Німеччини країни-переможці спробували компенсувати свої втрати, Радянська Росія ж не те, що не досягнула цілей Російської Імперії в тій війні, а й позбулася значних частин території.
Радянська історіографія вчить нас, що власне спочатку значні контрибуції, а пізніше загравання Європи з Німеччиною та потурання її агресивним діям і стало причиною ДСВ, яку багато хто з істориків вважають продовженням ПСВ. Але при цьому замовчуються те, що СРСР постійно займався підривом тогочасного запобіжника - Ліги націй. Окрім того, власне постачання з союзу руди, металу, нафти, бавовни, сільгоспродукції в обмін на допомогу німецьких інженерів, які в той час вважалися провідними науково-інженерними кадрами у світі (нагадаю, що провідні наукові та інженерні журнали до кінця 40-х років здебільшого друкувалися німецькою мовою), і спричинило початкове військово-промислове відродження Німеччини, яке всіляко стримувалося зусиллями інших країн. Іншим напрямком "допомоги" СРСР фашистській Німеччині було надання аеродромів та танкових полігонів для взаємонавчання військ, які на території Німеччини були строго регламентовані рішеннями Ліги Націй. Окрім того, в нас дуже полюбляють говорити про Мюнхенську угоду 1938 року, як умиротворення агресора. Не буду заперечувати, що тут вільний світ показав себе не з кращого боку, але нумо поставмо себе на місце умовного політика у Франції чи Великій Британії: ваша розвідка показує, що в Європі йде нарощення військової потужності двох країн - нацистської Німеччини та СРСР. При цьому, індустріалізація СРСР носить яскраво виражений відтінок мілітаризації, бо розвиваються здебільшого ті галузі, які мають військове або подвійне призначення та й СРСР ніяк не приховує своїх планів щодо "розпалу полум'я світової революції", яка має знести чинний світовий порядок. Ці меседжі постійно транслює Комуністичний Інтернаціонал. Якими є Ваші дії? Зрозуміло, що найкращим способом є послідовне знищення обох супротивників. Але це не буде проста військова операція. Потрібна нова мобілізація ресурсів, і в першу чергу людських. Але попередня тотальна війна скінчилася заледве 20 токів тому, і ще живі учасники тієї страшної бойні, які ніяк не готові брати участь в наступній. Так виглядає, що загальна політика того часу була скерована не на умиротворення агресора, а на бажання стикнути нацистську Німеччину та СРСР. Як завжди, кожна зі сторін має свої плани, і це відбулося. Але вже після того, як більша частина Європи запалала у війні, яку пробували відвернути.
Загалом, вина Радянського Союзу в тому, що та війна набула такого масштабу є не меншою, ніж нацистської Німеччини. І загалом заклики "можем повторить" викликають щонайменше відразу. Допоки в нашій країні не позбудемося нашарувань радянської історіографії (а точніше, радянської ідеологічної міфотворчості) та не сформуємо для себе спільного погляду на ці події, до того ці травневі дні залишаться тригерами розділення країни.
А нам залишається віддати шану та вдячність тим правдивим ветеранам Руху Опору та Червоної Армії, хто ще залишився живим та згадати загиблих родичів тієї страшної війни. Ніколи знову.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma