At another critical junction in history, the world that is growing old is repeating old mistakes. The Time is calling for action, bold and decisive but we aren't prepared and drained of will. Slogans and marching were for nothing, an empty shell. Really.
How will we find it when it comes to our door because we couldn't stop it earlier? No: did not was the right word. What options remain?
What, NATO? Aah, remember that little umbrella, don't touch us? This is how that word "irrelevance" is defined, isn't it? You make a statement, gather for a summit but everyone around already knows what you're going to do: nothing. Even in Europe, they know it an what world? Coalition of thugs, "the new triumvirate" or whatever decides tomorrow to "annex" a part of Latvia or Norway and goes in to "liberate" it - and what will you do? Who could know it even in Europe? Do you yourself, know or let's wait for the summit?
And so: irrelevance, by choice and through it. As defined by the postion and act, forget the pretty, useless words: they mean nothing in the turning points of history.
At the time when the international order based on the law is openly challenged by a rising new Axis of brutal dictators, where can we run from the need to stand to them and defend free future of the world? Is there leeway for indecision and weakness of will? If NATO itself, its will and the ability to act is taken apart step by step, what future awaits it, and the world? If Ukraine falls who will be the next? Will NATO defend its member under attack that may come next, or sink into useless words, concerns and discussion? We cannot tell it with words but it's the path we're painting and stepping today. Just this one concession it isn't so much even. And then it'll back to normal just as we wanted it. Right?
What didn't we know here? What excuses remained?
Well, for that there's no need to guess or profess because it all already happened: enough is to look over the shoulder and it wasn't even that far ago. Escalation by inaction and procrastination, growing and encroaching chaos edging on our doorstep that we refuse to notice and acknowledge. As you wish, the Time offers chances and opens doors but it doesn't give any guarantees.
And so, the question was raised and asked and the answer could not be withheld forever. Not in this case. Not before the Time itself. And the answer was given and it is before us: NATO will not follow its path and destiny as a guardian of peace and stability even in Europe - forget the world. Not enough will. No courage. And what happens next is already written. Oh well and too bad. But it looked inspirational and impressive.
And this is how the evolution works, undeterred and always. No past. No size. No slogans of past glory - none of that matters, facing the new challenge of the new day. Only the new challenge, the next one and the grade: a pass, not forever, only for another day of tomorrow; or fail and the door closes. What is here that we didn't know? Where to complain?
"Summit of Indecision". "The Last Opportunity to Act, Folded in Hesitance and Indecisiveness". Let's see what conclusions and headings the children of the future will read in their books and write in reports. If there will be that future. An "if". Becase nothing is guaranteed in evolution. Of course, we knew.
That much, we knew. What if NATO is writing today not so much the history and fate of Ukriane - but its own?
Світ без НАТО
На черговому критичному етапі історії світ, який старіє, повторює старі помилки. Час вимагає дій, сміливих і рішучих, але ми не готові і виснажені відсутністю волі. Гасла і марші виявилися марними, порожнім звуком.
Як ми знайдемо її, коли вона прийде до наших дверей, бо ми не змогли зупинити її раніше. Ні: не змогли - це правильне слово. Які варіанти залишаються?
У той час, коли міжнародний порядок, заснований на праві, відкрито кидає виклик новій вісі жорстоких диктаторів, куди ми можемо втекти від необхідності протистояти їм і захищати вільне майбутнє світу? Чи є місце нерішучості і слабкості волі? Якщо саме НАТО, його воля і здатність діяти будуть крок за кроком розбиратися на частини, яке майбутнє чекає на нього і світ? Якщо Україна впаде, хто буде наступним? Чи буде НАТО захищати свого члена під час нападу, який може статися наступним, чи потоне в марних словах, занепокоєннях і дискусіях? Ми не можемо сказати це словами, але це шлях, який ми малюємо і яким крокуємо сьогодні. Лише одна поступка - це не так вже й багато. А потім все повернеться на круги своя, як ми і хотіли.
Чого ми тут не знали? Які виправдання залишилися?
Ну, для цього не треба ні гадати, ні сповідатися, бо все це вже відбулося: достатньо озирнутися через плече, і це було не так вже й давно. Ескалація через бездіяльність і зволікання, наростаючий та наступаючий хаос що стоїть у нас на порозі який ми відмовляємося помічати і визнавати. Час пропонує шанси і відчиняє двері, але не дає жодних гарантій.
Aлe, питання було поставлене і задане, і відповідь на нього не можна було приховувати вічно. Не в цьому випадку. Не перед самим Часом. І ось відповідь була дана, і вона перед нами: НАТО не піде своїм шляхом і долею охоронця миру і стабільності в Європі - забудьте про світ. Не вистачило волі. Не вистачило мужності. Що буде далі, вже написано. Що ж, дуже шкода. Але воно виглядало натхненно та вражаюче. Nice show.
«Саміт нерішучості». «Остання можливість діяти, згорнута в нерішучість та вагання». Подивимося які висновки і заголовки прочитають у своїх книжках і напишуть у доповідях діти майбутнього. Якщо це майбутнє буде. «Якщо» - це “якщо”. Тому що в еволюції нічого не гарантовано. Звісно, ми це знали.
Це ми знали. А що, якщо НАТО сьогодні пише не стільки історію і долю України, скільки свою власну?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma