Будь-яка «жорстко» побудована організаційна структура або управлінська конструкція має свої «плюси» та «мінуси». Наприклад, в армії без дотримання принципу єдиноначалля та субординації майже неможливо виконувати бойові завдання. Однак саме цей принцип дозволяє посилювати «токсичну» владу і проявляти «радіоактивність» у взаємодії з підлеглими деяким «полководцям». Водночас «децентралізація» військового управління, створення вищим військовим керівництвом умов для прояву ініціативності та лідерства на нижчих ланках має безперечні переваги і дозволяє упорядкувати хаос в бою (операції).
Контрпродуктивність командування може набувати в армії різних форм: від некомпетентності до хамського поводження, включаючи залякування, спотворення інформації, відмову слухати і нехтування думкою усіх, хто нижчий за рангом, зловживання владою, помсту, пиху, безпідставні звинувачення, втрату самовладання, нарцисизм, зверхньо-начальницький тон, відсутність заохочення, нечесність, несправедливість, брехливість, неповагу, зневагу до інших, приписування собі заслуг – всі вони мають згубний вплив як на окремих осіб, підрозділ, так і на виконання завдань за призначенням загалом.
Щоб бути класифікованою як «токсична», контрпродуктивна поведінка командира (начальника) повинна постійно повторюватись і шкідливо впливати на результативність підрозділу, морально-психологічний клімат у ньому і як наслідок, – «вбивати» бойовий дух людей.
Обтяжливим токсичним чинником може бути поведінка військової посадової особи, яка демонструє власні егоїстичні наміри, такі як підвищення свого владного статусу за рахунок приниження гідності підлеглих, чи отримання певної особистої вигоди незаконним способом.
Контрпродуктивна поведінка будь-якої посадової особи в армії перешкоджає створенню позитивного організаційного клімату, заважає іншим військовим лідерам виконувати свої функціональні обов’язки та може перешкоджати боєздатній команді реалізувати своє головне призначення.
Отже, «токсичні» особини в армії – це особливий тип недолугих недовійськових, яких важко завчасно зупинити, оскільки вони отруюють військові «організми» та нещадно руйнують кар’єри своїх підлеглих та бойовий дух армії.
Заступник директора «West Point’s Modern War Institute» ЗС США, підполковник Чальз Файнт https://www.westpoint.edu/department-military-instruction/profile/charles_faint досить наглядно і просто пояснює різницю між «токсичними» та «радіоактивними» посадовими особами: https://havokjournal.com/culture/military/the-difference-between-toxic-leaders-and-radioactive-leaders/
«Радіоактивні» керівники роблять те саме, що й «токсичні», але є різниця в інтенсивності та тривалості їхніх дій. Це тому, що «радіоактивні» діють на зовсім іншому рівні, ніж «токсичні». «Токсичні», зазвичай, заражають свої організаційні структури (підрозділи) лише в той час, коли вони керують ними. Шкода, яку завдає «радіоактивний» керівник, є набагато більшою».
Він порівнює: «Якщо «токсичний» військовий керівник схожий на торнадо, що проноситься «парком» організації, то «радіоактивний» схожий на Чорнобиль. «Токсичні» та «радіоактивні» посадові особи завдають шкоди людям і організаціям, але останні завдають її набагато довше із руйнівними наслідками».
На його думку, усунути пошкодження після торнадо досить важко, але зазвичай це можна зробити швидко, і збитки, завдані життю людей будуть локалізовані. І, звичайно, коли торнадо зникає, нанесення шкоди припиняється.
Однак «радіоактивний» керівник завдає шкоди, яка залишається як в організації, так і в кар’єрі його підлеглих ще довго після того, як той йде на іншу посаду або на пенсію. Що ще гірше, їхня «радіоактивна» поведінка передається підлеглим, які потім можуть поширювати її та заражати людей нею в інших підрозділах. Вони створюють умови, сприятливі для комфортного існування наступних поколінь «радіоактивних» наступників. Це нагадує поведінку бактерій і паразитів у забрудненому й зараженому середовищі.
Багато посадових осіб в армії насправді не знають, що вони «токсичні» або «радіоактивні». Іноді такі військові керівники щиро вірять в те, що вони, в гіршому випадку, занадто «вимогливі» лідери із «завищеними очікуваннями» щодо підлеглих.
З іншого боку, більшість «радіоактивних» командирів (начальників) знають, що роблять. Вони прагнуть самоутвердження понад усе. Вони часто свідомо працюють проти своїх підлеглих або боєздатних команд. Найгірше, як не парадоксально, те, що ці моральні виродки часто отримують винагороду за свої посадові злочини і «радіоактивність». Під час війни ситуація загострюється, наприклад, коли підлеглі питають: «А за що цього мудака нагородили?» Так стрімко зникають, як повага, так і довіра до вищого керівництва.
Найкращий спосіб впоратися з «радіоактивним» довбо@обом – це так само, як ви поводитесь з будь-чим радіоактивним: перебувайте біля нього якнайменше часу, тримайтеся якомога подалі від «радіації» та залучіть експертів, які допоможуть вам утилізувати його швидше та ефективніше. І найголовніше, не дозволяйте «токсичності» чи «радіоактивності» в армії перетворити вас на того ж кретина, якого ви ненавидите.
«Почуття правлять світом, і той, хто не бере це до уваги, ніколи не зможе вести за собою людей», – Наполеон.
#Бойове_лідерство_українців #25
#Місія_насамперед_люди_завжди
ГО «Український центр військового лідерства»
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma