Дуже важка тема, над якою я зараз працюю – рідні безвісти зниклих. Це прірва горя і особистих трагедій сотень людей, які продовжують жити в пеклі невизначеності багато років. Для багатьох з нас – це тільки статистика, але я вважаю за потрібне показати обличчя тих, хто складає цю статистику, яку у нас є привілей легко ігнорувати.
Я назвала цю серію “Завжди поряд”, тому що де б не були сини цих жінок, вони з ними завжди поряд.
***
Галина Пугачова. Матір хлопця, який зник під час Іловайського котла. Її єдиний син. Вона тримає його фото, а також пір’я чайки, яке син їй привіз як подарунок з моря у віці 11 років. Після його зникнення, через 5 років принизливих судів вона погодилась визнати його загиблим, але немає ніяких доказів або підтверджень що він загинув, по ДНК немає співпадінь, Галина хоче щоб провели ще експертизу, на більшу кількість локусів (більш детальний аналіз).
***
Галина дуже хоче щоб можливим було його шукати – наприклад дати запит в списках полонених.
***
“Перший суд був через рік, але не з військовою частиною, а це був звичайний суд про визнання сина зниклим безвісти в АТО. А на підставі цього рішення суду сина виключили зі списків військової частини, хоча син був не загиблим, а зниклий безвісти і виключити зі списків його не мали права, природно і виплату зарплати сина теж припинили. Я судилася… щоб відновити у військовій частині, щоб виплатили зарплату, відповідно до закону прийнятого за Порошенка, ще був суд, у якому я доказувала, що мій син не резервіст, а військовослужбовець, і він зник безвісти саме в зоні АТО. .. це було дуже довго і принизливо. Суд я програла та апеляційний теж. Можна було далі по ланцюжку вгору йти і позиватися, але в мене вже не було сил… це принизливо і дуже боляче.
Мені нічого не залишилося як визнати сина загиблим і оформити одноразову виплату і пенсію вже військову за втратою годувальника. Хоча й різниця між моєю пенсією (2500) і військовою (2800) особливо не велика, але все ж таки… зараз звичайно пенсія вища, ніж була тоді(7800) але це копійки….а за виплату купила квартиру, раніше ми із сином жили у гостинці, а тепер двокімнатна є. Залишилося щойно син повернувся. Жити є де”
Р
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma