Одного дня ми поговоримо про те чого категорично не повинні і не можуть робити функціонери та чиновники в країні яка веде війну за виживання. Але сьогодні, незважаючи на чергову масовану атаку, є і хороші новини.
Як можна пояснити м'ясні, в чоло, "психічні" за висловом одного із захисників України дії армії РФ які спостерігаються в районі Авдіївки та інших?
Найпростіше і найпряміше пояснення це повний, по всій вертикалі, розпад структури управління щонайменше в сухопутній, піхотній армії (яка, до речі, налічує переважну кількість озброєних орків - це до слова).
Полкан викликає майора-комбата: візьми мені цю висоту сьогодні, а то. У того немає слів щоби пояснити що немає складу; ресурсів та підтримки для виконання завдання. Навіть мови якою це можна було сказати в скільки небудь нормальної армії вже немає: не залишилося.
І ось, майор кличе ротних капітанів тa посилає дві роти на штурм. Ротні наказують особовому складу готуватися і розстрілюють парочку для візуального уроку що буде в разі відступу. Бан-.. група виїжджає на трьох іржавих БТРах 1950-60 років випуску: по дорозі їх зустрічає, далі на вибір захисників, і все. Кінець штурму. Капітани відзвітували про героїчні спроби та чекатимуть на поповнення а після успішної поразки командного пункту, хтозна, може, й підвищення.
Повний розпад командної структури. Російська армія вже не армія навіть не в скільки-небудь нормальному сенсі слова, а в сенсі 2020-2022 р. Бандформування: банда, пов'язана тільки страхом і кров'ю.
І це вже стан 1916 року.
Звідси вже прямо проглядається ситуація де з якихось причин, з якимось складом черговий загін що посилається на забій вибухне тa постріляє офіцерів. Можливо, і навіть напевно це вже траплялося, тільки не всі такі випадки доходять до медіа.
Раз, два і три з такими випадками розберуться загороджувальні загони що спеціально формуються і навчаються для цих цілей. На четвертий загін самоорганізується та знищить загороджувальний загін.
Це не буде, принаймні одразу, пригожинський похід на Маскву, скоріше поява зон беззаконня та хаосу в районах тимчасово окупованої території та прикордонних. Ворогу доведеться відволікати для цього ще боєздатні частини, не посилати ж космонавтів навчених для приборкання бабусь та дітей. Але ж і вони побачать приклад та задумаються куди краще, тобто просто безпечніше для шкури, ніяких свобод звісно, повернути стволи.
А ЗСУ звичайно ж, буде поряд щоб спостерігати тa допомагати розвитку подій у правильному для України напрямі.
І це буде реальний, конкретний шлях до перемоги підтверджений фактами сьогодні та в історії, не туманні роздуми анoнімних філософів про загадкові старі "нові стратегії" які ще жодного разу: просто покажіть один приклад, не працювали в реальності. Якщо підтримувати курс, зберігати i нарощувати силу та впевненість, то перемога буде зроблена, викувана логікою часу та історії.
Але звичайно, це не факт і зовсім не гарантія. Її ще можна про@бати, добре знайомим та натоптаним круговим шляхом. Перемога, це не високі слова, не обіцянка і не гарантія: це шлях витримки, сили та мужності яким треба пройти крок за кроком, кожен крок до заповітної лінії.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma