Колись один військовий задав мені питання: який повинен бути розподіл сил, щоб прорвати оборону противника? Я тоді відповів 3:1 і мого знайомого ця відповідь задовольнила. Але згодом, прочитавши окремі роботи з цього питання, я розумію, що не може бути однозначної відповіді. І не тому, що оцінювати потрібно співвідношення в живій силі, а ще й засоби які застосовую сторони, а також враховувати ступінь фортифікаційного обладнання смуги оборони, підготовку тощо.
На підставі узагальнення результатів моделювання операцій (бойових дій) визначено, що успіх оборонної операції може бути досягнутий при початковому співвідношенні сил і засобів сторін не більш ніж 2:1 на користь противника. За такого початкового співвідношення ймовірності успіху обох протиборчих сторін дорівнюють 0,5. За досвідом бойових дій встановлено, що сторона, яка обороняється на не обладнаній в інженерному відношенні місцевості, може успішно протистояти противнику, який має перевагу у силах не більш ніж 2-кратну. У доктринах і тактичних керівництвах, які належать до стандартів НАТО, а також у польових статутах сухопутних військ збройних сил США зазвичай не використовуються значення кількісних показників, які детально характеризують оперативно-тактичні умови ведення бою (операції). Проте у польовому статуті FM 3-0 в редакції 2017 року такі показники наведені для опису прориву корпусом оборонного рубежу противника і розподілу зусиль за напрямками у смузі наступу корпусу.
Але найцікавішим та напевно найбільш реалістичним, у цьому питанні та їх прив’язці до війни в Україні, виявилися погляди підполковника Джейкоба Брайта – офіцера ВПС, аналітика зі стратегічних питань у штабі ВПС, розташованому в Пентагоні, штат Вірджінія викладені у статті «Від теорії до реальності: Оборонні операції підтверджують теорію Клаузевіца».
Карл Філі́п Ґо́тліб фон Кла́узевіц генерал, військовий реформатор та військовий теоретик. Відомий завдяки незавершеній праці «Про війну» , присвяченій питанням теорії війни. Розроблені ним теорії про стратегію, тактику, та філософію мали великий вплив на розвиток військової думки в країнах заходу. Його теорії досі викладають у військових академіях та знаходять широке застосування, навіть в керуванні підприємствами та маркетингу.
Мета статті - підтвердити достовірність твердження Клаузевіца, розглянувши його актуальність через чотири основні принципи ведення війни, які лежать в основі його філософії: забезпечення ресурсами, психологічний вплив, громадська підтримка і фортифікаційні споруди.
Спочатку обговорюється теорія Клаузевіца стосовно оборонних операцій, коротка історія російсько-української війни, а потім розглядаються стратегічні наслідки кульмінаційної точки наступу. Основна частина аналізу цієї статті містить визначення кожного принципу відповідно до праць Клаузевіца, а також опис того, як ці чотири принципи надають оборонні переваги як українцям, так і росіянам в умовах триваючого конфлікту. Метою цієї статті є підтвердження твердження Клаузевіца про те, що «оборона є сильнішою формою боротьби, ніж напад».
Клаузевіц підкреслює вирішальну роль постачання ресурсів у посиленні оборонних спроможностей. Він зазначає, що захисники зазвичай мають кращий доступ до місцевих ресурсів і коротші шляхи постачання, що є життєво важливим для підтримки витривалості та ефективності військ. Крім того, Клаузевіц підкреслює нюанси оборонної війни, виділяючи її явні переваги з точки зору психологічних аспектів бою. Він підкреслює важливість хоробрості, рішучості і присутності духу, особливо в оборонних операціях, де ставки на захист своєї батьківщини збільшують ці фактори. Крім того, Клаузевіц підкреслює важливість громадської підтримки. Він стверджує, що моральний дух і підтримка місцевого населення в поєднанні з чудовою місцевою розвідкою мають вирішальне значення у формуванні ефективності оборонних стратегій. Крім того, Клаузевіц обговорює стратегічне використання фізичної місцевості та укріплень, вказуючи на те, як захисник може змінити місцевий ландшафт до того, як нападник просунеться вперед. Ці ідеї, викладені в книзі Клаузевіца «Про війну», дають глибоке розуміння сильних сторін, притаманних оборонним операціям.
Вивчення чотирьох постулатів (принципів)
На етапі вивчення нинішньої російсько-української війни розглянуто кожен з чотирьох принципів, які лежать в основі теорії Клаузевіца, щоб продемонструвати, що оборонні операції мають перевагу над наступальними операціями. Чотири постулати - забезпечення ресурсами, психологічний вплив, громадська підтримка та фортифікаційні споруди - будуть проаналізовані на реальних прикладах, що відбуваються в Україні з лютого 2022 року по сьогоднішній день.
Принцип перший - забезпечення ресурсами
По-перше, забезпечення ресурсами є критичною перевагою у проведенні оборонних операцій, особливо коли конфлікт відбувається на власній території. Ресурсне забезпечення може охоплювати цілий ряд активів, від військовоe техніки і людського підкріплення до стратегічних військових резервів. Дії на власній території дозволяють скоротити лінію зв'язку і налагодити процеси виробництва матеріалів і придбання ресурсів. Клаузевіц стверджує, що коли нападник просувається вперед, відстань до джерел постачання збільшується, що призводить до затримок у поповненні його сил, тоді як захисник, що знаходиться ближче до власних джерел, не стикається з такими затримками. Крім того, Клаузевіц вперше помітив логістичні проблеми під час невдалої московської кампанії Наполеона. Перебої в роботі розгалужених ліній зв'язку Наполеона позбавили його можливості поповнювати запаси. Цей логістичний збій змусив Наполеона відступити до Франції і, зрештою, спричинив його поразку. Перебуваючи в оборонній позиції, Україна вміло використовувала свої ресурси у військових операціях. Налагодивши внутрішнє виробництво, українці задовольнили нагальну потребу у життєво необхідних військових матеріалах, таких як протитанкові та протигелікоптерні ракети. Військові також відмовилися від залежності від інших країн у виробництві та ремонті критично важливих деталей для безпілотників, що дозволило пришвидшити їх придбання та збільшити кількість вильотів. Крім того, ведення бойових дій на власній території полегшує мобілізацію та розгортання резервних сил, а також забезпечує швидкий доступ до медичної допомоги, що дозволяє швидше повернути солдатів до строю. Ця здатність також слугує стримуючим фактором, змушуючи росію двічі подумати про подальше просування через ризики, пов'язані з постійним поповненням української оборони критично важливими ресурсами. Відносна легкість поповнення ресурсів на своїй території для проведення оборонних операцій різко контрастує з логістичними труднощами при проведенні наступальних операцій на чужій території. В одному випадку під Чорнобилем лінії постачання були перервані, що довело російські війська до такого відчаю, що вони несвідомо застрелили і з'їли заражених ядерною радіацією оленів. Це приклад того, що порушник погано обізнаний з ресурсним середовищем на ворожій території, а також підвищеного ризику нестачі ресурсів. Українська оборона може поповнювати ресурси більш ефективно, ніж російський наступ, що допомагає їм успішно стримувати просування російських військ у вирішальних битвах. Безумовно, російські війська ефективно використовували постачання ресурсів як фундаментальний аспект своєї оборонної стратегії, заснованої на укоріненні. Створивши надійні лінії постачання і накопичивши необхідні ресурси на окупованих територіях, росія забезпечила належне оснащення своїх оборонних позицій для ведення тривалих бойових дій. Розміщення ресурсів включає створення передових складів, які забезпечуються боєприпасами, паливом і необхідним військовим обладнанням. Це підтримує їхню обороноздатність і ілюструє принцип Клаузевіца про постачання ресурсів, підкреслюючи вирішальну роль, яку відіграє забезпечення у міцності оборонної позиції. Про цей підхід свідчить успіх укріплених російських військ, які стримували українські контрнаступи влітку 2023 року. Принцип другий - психологічний вплив
По-друге, психологічний вплив захисту своєї батьківщини підбадьорює запеклість комбатантів, які ведуть оборонні операції. Клаузевіц не використовує термін «психологічний вплив», але натомість використовує поняття «моральні сили», описуючи ці явища. Він стверджує, що ці моральні сили в серцях комбатантів є мультиплікатором сили, який може переважити асиметричні військові переваги. Цей мультиплікатор сили надає перевагу оборонним операціям, оскільки комбатанти мотивовані захищати свій суверенітет і розглядають продовження боротьби як героїзм. Зосередження Клаузевіца на психологічних перевагах, які отримує той, хто обороняється, ще більше підтверджує його твердження про невід'ємну перевагу оборонних над наступальними військовими операціями. Очолювані палким лідерством президента Зеленського, українські військові об'єдналися навколо імперативу захисту своєї батьківщини. Зеленський сказав, що не може позбутися думки, що російські ракети летять «над моїми дітьми, над усіма нашими дітьми». Ці думки мали сильний психологічний вплив на його розрахунок залишитися в столиці України - Києві - і мотивувати своїх військових стояти разом з ним на захисті України. Водночас, цей посилений психологічний вплив стимулював сплеск набору добровольців, що сприяло швидкій інтеграції військ і формуванню територіальних батальйонів, що ще більше підвищило обороноздатність України. Територіальні батальйони складаються з помірно підготовленого цивільного персоналу, який нагадує міське ополчення або бойовиків партизанського типу. Місцеве озброєння дозволяє їм захищати свої конкретні зони відповідальності. Підвищена активність озброєних місцевих жителів дозволила українським військовим зупинити наступ під Києвом, не давши ворогу закріпитися, і відвоювати українські землі, захоплені російськими військами. Психологічний вплив значно підвищив військову ефективність українських оборонних сил, створивши асиметричну перевагу, яка виходить за рамки простої вогневої потужності.
Принцип третій - громадська підтримка
По-третє, громадська підтримка є критично важливим елементом у системі оборонної переваги Клаузевіца. Колективна воля населення може значно посилити ефективність армії. Ентузіазм посилюється, коли конфлікт розгортається на рідній землі, безпосередньо впливаючи на населення. Протягом усього конфлікту стійка громадська підтримка зусиль може формувати перспективи уряду, наближаючи їх до військових цілей. Клаузевіц підкреслює, що громадська воля є не просто другорядним фактором, а центральним компонентом, який може визначити результат війни. Він розширює цю думку, коли стверджує: «У той момент, коли загарбник вступає на територію противника, характер оперативного театру змінюється. Він стає ворожим». Порушник також повинен боротися з міжнародною громадською підтримкою, яка часто надається захиснику. Клаузевіц стверджує: «Небезпека, що загрожує тому, хто обороняється, приведе союзників на допомогу». Використання цієї громадської підтримки в оборонних операціях може стати мультиплікатором сили, підтримуючи військові спроможності і стійкість. Громадська підтримка відіграла вирішальну роль у зміцненні оборонних операцій України і стримуванні російського наступу. Цивільне населення активно долучило-ся до інформаційних мереж, надаючи українським військовим розвіддані в режимі реального часу про пересування російських військ, їхню тактику і плани на майбутнє. Ці цивільні мережі також координували зусилля, спрямовані на виснаження ресурсів і підрив російської військової діяльності, роблячи окупантів все більш залежними від їхніх ліній зв'язку. Таким чином, українським військовим вдалося перехитрити росіян, сповільнивши їхнє вторгнення. Крім того, громадська підтримка у вигляді міжнародної допомоги значно підвищила обороноздатність України. Станом на вересень 2023 року сорок сім країн надали Україні різні форми допомоги, включаючи фінансову, військову та гуманітарну підтримку. Сполучені Штати зробили найбільший внесок, надавши допомогу на загальну суму 76 мільярдів доларів. Ця міжнародна підтримка ще більше зміцнила позиції України і додала ще один рівень до її оборонних операцій. На противагу цьому, міжнародна спільнота застосувала безпрецедентні санкції проти російського агресора. Ці санкції охоплюють усі інструменти державної влади і перешкоджають росії вести ефективну наступальну війну. Здатність запалити волю цивільного населення і об'єднати міжнародне співтовариство посилює невід'ємну перевагу оборонних операцій, підтверджуючи твердження Клаузевіца. Безумовно, оборонні операції росії також використовують підтримку громадськості для зміцнення своєї військової позиції. російські державні ЗМІ широко висвітлюють розгортання і передбачувану ефективність укріплень, зображуючи їх як щит проти агресії, що посилює внутрішню підтримку і легітимізує військові дії росії в очах російської громадськості. Таке маніпулювання громадською думкою не лише зміцнює внутрішній моральний дух, але й слугує виправданням їхньої оборонної позиції на міжнародній арені. Нещодавні повідомлення вказують на те, що Північна Корея надала людські ресурси для посилення російських військ, що суттєво вплинуло на динаміку конфлікту. Крім того, вирішальну роль відіграє Китай як важливий постачальник товарів подвійного призначення, які включають критичні технології, що можуть бути використані як у цивільних, так і у військових цілях. Ця допомога впливає на громадське сприйняття і підтримку всередині росії, створюючи уявлення про значну зовнішню підтримку.
Принцип четвертий - Укріплення
По-четверте, фортифікаційні споруди на власній території дають виразну асиметричну перевагу в оборонних операціях. Фортифікаційні споруди в оборонних операціях охоплюють більше, ніж традиційні військові бази; вони включають природні особливості рельєфу, які забезпечують барикадну підтримку. Клаузевіц підкреслює тактичну корисність укріплень у вигляді природних особливостей місцевості, таких як річки, гори і ліси, які перешкоджають пересуванню противника. Він стверджує: «Загарбник повинен взяти в облогу, штурмувати або спостерігати за фортецями противника», що уповільнює наступ, надаючи захисникам більше часу на укріплення опорних пунктів. Крім того, знання бійцем місцевості рідної країни може захистити критично важливу інфраструктуру і важливі лінії зв'язку. Захисники також можуть закріпитися в штучних або природних укріпленнях, щоб атакувати ворога, який наступає. Таке глибоке знання ландшафту робить оборонні операції менш залежними від ресурсів, ніж наступальні. Як наслідок, нападники змушені витрачати значно більше енергії, часу та припасів для прориву укріплених опорних пунктів, створених тими, хто обороняється. Українці використали свої глибокі знання місцевості та побудували укріплення, які стали серйозним бар'єром на шляху російського просування. Напередодні вторгнення українські війська перемістили ресурси з військових об'єктів у приховані місця в міських та лісових масивах, ефективно приховуючи техніку та особовий склад. Ці превентивні дії захистили критично важливі активи, оскільки військові об'єкти стали першими цілями в російській кампанії на Київ. Крім того, використовуючи глибоке розуміння природних особливостей, таких як річки і ліси, та інфраструктури, такої як мости і тунелі, українські війська створили опорні пункти, які перешкоджають просуванню ворога вперед. Українські інженери навіть маніпулювали дамбою, щоб підвищити рівень води в річці Ірпінь, таким чином розширивши територію підтоплення і створивши природний бар'єр на західному фланзі Києва. Ці природні укріплення не лише захистили столицю, але й змусили російських військових відступити. Більше того, укріплення психологічно вплинули на російські війська, сприяючи зниженню морального духу та ускладнюючи їхнє логістичне планування. рОсіяни зіткнулися з партизанськими атаками з боку того, що здавалося нешкідливою інфраструктурою, але насправді виявилося українськими укріпленнями. Коли росіяни були змушені змінити маршрут через те, що ці укріплення блокували магістралі, використання застарілих карт і незнання місцевості ускладнювало наступальні дії. В результаті, за оцінками, російські втрати приблизно вдвічі перевищують українські, що свідчить про ефективність оборонної кампанії України. Безумовно, російські війська побудували розгалужені системи укріплень на окупованих територіях України, використовуючи траншеї, протитранспортні рови та оборонні бар'єри, які перешкоджають просуванню українських військ. Ці споруди, стратегічно розміщені таким чином, щоб максимально використати природні переваги рельєфу місцевості та контролювати ключові точки доступу, підвищують стійкість оборони та ускладнюють українські плани контрнаступу. Поєднуючи ці фізичні бар'єри з тактичними оборонними операціями, росії вдається утримувати грізну оборонну позицію з відносно економним розподілом ресурсів. Таке вміле використання четвертого принципу - фортифікації - в оборонних операціях ідеально узгоджується з теоріями Клаузевіца, підкреслюючи невід'ємні переваги захисника на війні.
Висновок
Отже, ця стаття показала актуальність думки Клаузевіца про те, що оборонні операції мають перевагу над наступальними. Клаузевіц заявляє: «Я переконаний, що перевага оборони (якщо її правильно розуміти) дуже велика, набагато більша, ніж здається на перший погляд». Переглядаючи концепцію кульмінаційного моменту атаки, цей аналіз висвітлює стратегічні пастки надмірного напруження в наступальних кампаніях. Порівнюючи теорію Клаузевіца з російсько-українською війною у цій статті розглядалися чотири основні принципи: забезпечення ресурсами, психологічний вплив, громадська підтримка та фортифікаційні споруди. Кожен з них виявився ключовим у формуванні траєкторії конфлікту, підкреслюючи, як українські та російські сили ефективно використовували свої матеріальні, інформаційні, соціальні та географічні переваги для зміцнення своїх позицій. Ресурсне забезпечення підкреслило вирішальну роль логістичної переваги у підтримці тривалих бойових дій. Психологічний вплив виявив силу морального духу і рішучості у формуванні результатів на полі бою. Громадська підтримка стала вирішальним фактором, причому як внутрішня підтримка, так і міжнародні альянси впливають на рішення і тактичні можливості. Стратегічне використання укріплень підкреслило тактичні переваги добре підготовлених оборонних позицій. Ці дослідження підтверджують твердження Клаузевіца про те, що «оборона є сильнішою формою ведення бою, ніж напад», що відображає її значну стратегічну цінність у сучасній війні. Висновки, отримані в результаті цього дослідження, не лише підтверджують принципи Клаузевіца, але й сприяють глибшому розумінню динаміки сучасних конфліктів, пропонуючи цінні уроки як для військових стратегів, так і для політиків.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma