З усіх можливих предтеч цієї прози в лідери напрошується Кафка. Уявіть собі, як би далі жив і розвивався герой його оповідання "Перетворення", коли став тарганом, і ви матимете приблизний сюжет роману "Луни" Пилипа Білянського (К.: Темпора).
Звісно, оригінального мало, коли зважити, що приблизно так само у далеких 1960-х називалася збірка Вадима Лесича. Щоправда, його луни були "кам’яні", а наразі маємо "водяні", бо герой роману – риба, яку викинуло на берег злиденного життя, в якому - стандартна схема людського існування. "Еволюціонували по-різному, - повідомляє наш герой, - розвивали різні релігії, проходили через інші революції, і вуха – вони якісь дивні, трубочками, і міста начебто схожі у вас, але з іншими культурними бекграундами. Потрібно якось інтегруватись. Соціалізуватись. Стандартизуватись. А ти не для цього плавці відкидав і нарощував вушні раковини. Зрештою ти застрягаєш між водою і сушею, бігаєш, як божевільний, і боїшся. Ця історія про те, як я одного разу був рибою і звали мене Семеном Глибинським".
Не знати, до чого, але пригадався анекдот, в якому таке саме нерозуміння предмету розмови з майже філософським осягненням ситуації дає в результаті картину майже повного дзену. «Діти, пишіть: «Один риб поліз на дерево, - диктує диктант з російської мови вчитель в грузинській школі. – Учителю, а навіщо риб поліз на дерево? – питаються діти. – Он бил сумасшедший», - відмахується вчитель.
Тож, за сюжетом, одного похмільного дня в чотирирічного героя помирає від чергового запою батько, він потрапляє до бабусі, яка, будучи не в змозі утримувати малого, віддає його в інтернат. Але це мало кого рятує, бо головний герой - чи то людина, чи то риба - намагається йти далі, шукаючи мету. Після того, як він бачився з янголом, який прийшов по батька після смерті, усе в світі говорить із ним. Море, ліс, люди, речі, будинки. А людей навколо меншає, ніби все повертається назад, як у кліпі Енігми "Return To Innocent". Ну, а далі вже чергова клясика жанру, з якої, крім Фройда з Юнгом та ще купи постмодерної автури, тихо озивається наш Свідзінський з його незмінним "самотність, труд, мовчання". Оці "три радощі неодіймані" й зроблять, сподіваємося, з героя роману людину, а з його автора – чергового Дереша (дервіша?) нашої літератури.
Пилип Білянський. Луни. – К.: Темпора, 2023
Ілюстрація: Oleganster Art
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma