Зазвичай у прозових текстах цієї авторки місто Лева змальовано не вельми привабливо. «Тут погана каналізація, протікають дахи і тхне дешевим варивом, - нагадує Галина Пагутяк про творчість своєї колеги. - У середмісті мешкають діти та онуки енкаведистів і партійних бонз, які потрохи спродують відібрані у львівських міщан помешкання таким самим чужинцям, або під кнайпи чи хостели тим же чужинцям».
Місце дії у цієї авторки, додамо — середмістя Львова. Що ж до мешканців, то це здебільшого ті, хто вселився у «звільнені» квартири після війни, та їхні нащадки, як було у попередній книжці відомої львівської поетки. У новішому «Одноразовому Львові» Лани Перлулайнен - оповідання і мініятюри різних років, але деталі все одно залишаються маркерами часу.
«Був такий будинок на вулиці Свободи під номером сто два, - починає авторка свою розповідь. - Я тримаю в руках дві фотографії - вид з вулиці із двору -- все, що від нього залишилось. Зараз на його місці купа уламків, а згодом виросте нова багатоповерхівка, і повісять на її стіні емальовану табличку з номером - 102. Відсічуть минуле, і будинок без пам'яті, гонорово виблискуючи вимитими шибками, зверхньо поглядатиме на пожежну каланчу. Я уявляю, як його ламали. Спочатку знесли високий зелений паркан з воротами і хвірткою, лавочку і квітничок під нашими вікнами – там росли матіоли, незабудки і «лускунчики». Потім підйомний краник, пихкаючи, підняв на тросі камінь, розгойдав його і кинув - раз, другий, третій... З жалісливим деренчанням потекли вниз шибки, просів дах, зарипіли половиці тьотіфросиного другого поверху, піднялася хмара пороху і деревної порохні... Ось уже оголилась пічка - як сором'язливо вона зіщулилась від яскравого світла...»
Лана Перлулайнен. Одноразовий Львів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2021
Фото: lvnews.org.ua/post/view
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma