Українська правовірна греко-католицька церква, яка не визнає догматичні постулати католицизму, проголосивши створення т.зв. «Візантійського католицького патріархату», оголосила анафему (відлучення від церкви) Папі Римському, Константинопольському Патріарху та ще більш як 1,5 тис. священнослужителям із числа керівних ланок християнських церков (римо-католицької, православної, греко-католицької). Аналізуючи методи, які використовуються УПГКЦ у спробах розширення свого впливу на релігійні громади, підпорядковані канонічним християнським конфесіям, можна зробити однозначні висновки щодо цілей, які носять, в т.ч. і політичний характер, а саме:
- створення підґрунтя для розколу в середовищі релігійних громад, з метою перешкоджання формування єдиної української помісної церкви незалежної від зовнішнього впливу;
- формування суспільних настроїв в дусі спільних ідеологічних та релігійних коренів слов’янських народів (ідеї т.зв. «русского мира»);
- створення підґрунтя для посилення соціального невдоволення та ускладнення суспільно-політичної ситуації у зв’язку із реалізацією керівництвом держави зовнішньополітичного курсу, який, нібито, має на меті подальшу ескалацію військового конфлікту між слов’янськими народами України та РФ.
Підтримка «правовірних греко-католиків» проросійськими медіаресурсами лише підтверджує припущення (висунуте на основі аналізу фактів пересічним громадянином, який, не будучи втаємниченим в діяльність спецслужб чи в теорії змов «всіх проти всіх») щодо відведеної спецслужбами РФ ролі для УПГКЦ у досягненні кінцевої мети – остаточного утвердження в Україні та її суспільстві ідеї щодо єдності всіх слов’янських народів в рамках «русского мира», в якому, звичайно ж провідна роль надається РФ. По суті це є ніщо інше як спроба політичної «еліти» сусідньої держави втілити свої фашистсько-шовіністичні ідеї у відродження чергової імперії в іншій іпостасі. При цьому, як свідчить наш гіркий історичний досвід, як правило, не принциповим та не суттєвим для них є питання засобів для досягнення вказаної мети в ім’я якої допустимими вважаються жертви у вигляді тисяч і тисяч людських життів.
Питання чи може церква, яка офіційно декларує себе християнською, підтримувати вказані ідеологічні постулати? Чи може будь-яке релігійне утворення іменуватися церквою, переслідуючи досягнення вищезазначених цілей? Відповідь – очевидна. Згідно офіційного тлумачення церковних термінів, релігійне об’єднання, яке декларує себе самостійним та проповідує вчення, що кардинально відрізняється від ідеології панівних церковних організацій іменується сектою. З огляду на вищевказане, серед духовенства дістало поширення найменування УПГКЦ як «секта Догнала» (за прізвищем її засновника та ідейного натхненника – Іллі Антоніна Догнала). Представники «секти Догнала» з часу створення її перших осередків в Україні, розпочали свою активну діяльність саме в серці антирадянщини - на теренах Галичини: с. Підгірці, м. Стрий, м. Дрогобич Львівської області, с. Побіжне Тернопільської області, м. Тисмениця Івано-Франківської області. Чи є це випадковістю? Чи доцільно задаватися питанням: чому «доглалітами» ставиться під сумнів саме канонічність УКГЦ – церкви, яка в періоди окупації України завжди була духовним стрижнем повстанського руху? Запитання, мабуть, риторичне, оскільки немає необхідності проповідувати ідеї «русского мира» в русифікованих регіонах Донбасу, де кремлівська пропаганда за роки посиленої роботи вже досягла позитивного для себе результату.
З урахуванням негативного досвіду на теренах Львівської області, тактика дій «догналітів» на Прикарпатті дещо змінилася та зосереджена на розширенні впливу серед представників канонічних конфесій через застосування різноманітних маніпулятивних технологій. Зазначена секта, вводячи в оману вірян, активно використовує найменування «греко-католицька» та проводить релігійні обряди від імені УГКЦ. При цьому, офіційно декларуються благі наміри в ім’я вічних християнських цінностей на кшталт: «Відновлення родини – воскресіння України». Зазначене відновлення «догналіти» бачать лише в рамках «єдиного русского мира». Хочеться сподіватися, що з урахуванням суспільного розголосу «секта Догнала» припинить свою діяльність на теренах Галичини та на Україні загалом, усвідомлюючи всю безперспективність реалізації кінцевої мети свого функціонування, котра немає нічого спільного із християнством та його чеснотами.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma