Колись, за радянських часів, чув розповідь одного колеги про його життя в дитинстві чи то в Литві, чи Латвії, чи в Естонії – не пам'ятаю. Нехай буде Латвія.
Мій батько, – казав він: був військовим. Служив після війни у Латвії. Ми, я і мати, жили разом з ним. Націоналізм там був дуже сильний. Всі навколо: на вулиці, в магазинах, – говорили латвійською. Але траплялися й нормальні люди. От наша сусідка, наприклад, майже не розуміла "по-русски", але часто до нас заходила. Ми, як могли, розмовляли. Поступово вона стала нас краще розуміти і краще говорити "по-русски". Так і вивчилась.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma