«Інформаці́йна війна́ (англ. information warfare) — ви́кладення інформації у спосіб, який формує у суспільстві чи групі людей потрібну точку зору, громадську думку, хід взаємодоповнюючих логічних думок, вичерпну систему поглядів щодо окремих питань на користь організатора інформаційної пропаганди. Як наслідок, відбувається усвідомлення окремих фактів чи подій у потрібному для маніпулятора світлі, формування потрібного світогляду чи життєвої позиції стосовно питань, у яких раніше були протиріччя чи нерозуміння. У випадку відсутності протиріч і наявної сталої системи поглядів, завданням інформаційної війни є породження сумнівів, насівання протиріч та домислів в існуючі переконання. Розвиток людини влаштований так, що людина завжди шукає відповіді про турбуючі її питання, спірні питання, що є невід’ємною рисою безперервних процесів пізнання. У молодому віці, у мало освічених прошарках суспільства, ввиду м’якої несформованої свідомості та прогалин у знаннях, завданням інформаційної війни є їх закриття потрібною, надзвичайно легкою для засвоєння та логічною на перший погляд інформацією. Відповідно, із зростанням обізнаності зменшується вразливість, у такому випадку, інформаційна війна потребує більш складного підходу для породження сумнівів, використовує численні техніки перекручування інформації, наприклад, подання неправди з логічними доказами правдивості цих фактів, фальсифікованими дослідженнями та доказами у які жертва гіпотетично має повірити і прийняти їх як свої переконання.
Інформаційна війна можлива через природну потребу навіть дорослого організму у новій інформації (для закриття прогалин у знаннях, спростуванні чи підтвердженні породжених сумнівів, перевірці та детальному вивченні нових суперечливих фактів), тому, інформаційна вразливість притаманна всім суспільним прошаркам, освіченість суспільства лише визначає, наскільки вичерпною та розгорнутою має бути подана альтернативна інформація, щоб здаватись правдивою. Для мінімізації критичного ставлення до нових фактів обов’язковою умовою для початку інформаційної війни є встановлення довіри до альтернативного джерела інформації, подача його як авторитетного, науково підтвердженого тощо. Антидотом у інформаційній війні є комплекс заходів під спільною узагальнюючою назвою інформаційна гігієна, який розкриває механізми боротьби з інформаційною війною, пояснює механізми інформаційної війни, розробляє протидію — від створення швидкого легкозасвоюваного «інформаційного цукру» на випередження, де простими словами пояснюється суть явища, до пояснення складних механізмів перевірки джерел інформації, виявлення фальшивих новин, загальноосвітня діяльність з акцентуванням уваги на можливе перекручування окремих фактів супротивником».
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/
Тарас Щерба, Андрій Смеречинський та Ігор Лозинський, засновники медіа–проекту «RadioBAR»
«Нас оточують інформаційні простори. Коли ми отримуємо файл з нашого комп’ютера, ми переглядаємо інформаційний простір; коли ми використовуємо пошукову систему, ми ретельно аналізуємо інформаційний простір; і коли ми відвідуємо веб-сайт, ми рухаємося через ще один інформаційний простір».
Насичений знімальний день в затишному місті Бар добігав свого завершення, коли ми нарешті зустрілися з потужною командою творців проекту «RadioBAR». Ми під’їхали до будівлі під акомпанемент осінньої зливи й, наче маленькі діти, перестрибуючи калюжі із посмішкою зайшли до приміщення. Ми піднялися на верхній поверх і потрапили до студії, в якій твориться нова формація журналістики.
Вільна, по-справжньому незалежна, цікава та жива журналістика. І, що важливо, українська. Ігор Лозинський, Тарас Щерба, Андрій Смеречинський — троє людей, котрі давно бачили, що інформаційний простір потребує змін. Вони не стали розповідати про те, наскільки все погано, а одразу почали робити так, щоб стало краще. Не словами, а справами вони змінюють простір навколо. Створюють український простір.
Ігор Лозинський — людина, у котрої вистачає душі братися за надважливе, але здавалося б неможливе та досягати в цьому успіху. Відродити спочатку в історичному, науковому просторі, а потім й у свідомості містян велич Барського замку, створити незалежне, потужне, українське радіо — для цієї людини немає неможливого. Він яскравий приклад того, що всі обмеження у нас в голові, а ми, вкладаючи душу у справу, можемо досягти будь-яких висот.
Звісно, він діє не сам, але є потужною частиною, двигуном команд, котрі роблять надважливі справи. Тарас Щерба — фотограф, творча людина, креативний журналіст, іронічний, навіть трохи саркастичний, інтелектуал, принциповий, переконаний українець.
Андрій Смеречинський — розважливий, поміркований, уважний та принциповий. Він уміє слухати та чути, поважати думку співрозмовника та дослухатися до неї, при цьому має власні переконання та принципи, котрим не зраджує ні за яких обставин.
Дієві, потужні та цілеспрямовані вони змусили громаду почути себе, не зважаючи на купи інформаційного шуму та сміття, котрими заповнений сьогоднішній медійний простір. Сьогодні заходячи в інтернет, вмикаючи телевізор чи радіо, відкриваючи газету чи журнал, ми постійно поглинаємо медійний контент, часто навіть не усвідомлюючи цього, не замислюючись над цим. Нам здається, що це дрібниці, на які ми навіть не звертаємо уваги. Але це оманливе сприйняття.
Насправді ж інформаційний простір давно і ретельно контролюється. Контролюється тими, хто переслідує виключно власні інтереси, котрі у більшості випадків прямо протилежні інтересам українства. Нам не зручно в це вірити, не комфортно це усвідомлювати, але уся інформація, котру ми споживаємо, крок за кроком, крапля за краплею формує нашу свідомість, наше світосприйняття. І коли ми бездумно, нерозбірливо споживаємо інформаційний контент, ми даємо можливість закладати в нашу свідомість чужі, навіть ворожі нам наративи. Особливо небезпечно це сьогодні, коли саме через програш в інформаційній війні ми маємо війну на Сході нашої країни.
Ці хлопці — Ігор, Тарас та Андрій — все чудово розуміють. Вони власними душами, власною працею створили справжній український центр опору інформаційній війні: знайомлять слухачів з переконано українськими виконавцями, популяризують україномовний контент, висвітлюють важливі події, беруть інтерв’ю. При цьому вони не нав’язують контент чи формат, а дають змогу барчанам й усім своїм слухачам знати, бачити та усвідомлювати більше й уже на підставі цього приймати рішення про те, який саме інформаційний продукт споживати та до якого інформаційного простору долучатися.
Це дуже важливо сьогодні. Від нас приховують усе українське під тоннами інформаційного сміття, з усіх усюд лунає музика країни-агресора, а в якості народних артистів нам пропонують тих, хто не має жодної пісні українською мовою, кожне перше місто заповнене рекламами магазинів та ресторанів, а згадки про музеї, народну творчість та культуру можна зустріти лише на сторінках путівників, більшість з яких створюються силами небайдужих ентузіастів і не мають навіть десятої долі того поширення, котрі мають модні глянці та підконтрольні олігархам ЗМІ.
Ми слідкуємо за кіноафішами та чимдуж поспішаємо на прем’єру нового блокбастеру, при цьому лише одиниці з нас знають про виставки народних майстрів та народної творчості, котрі регулярно проходять в музеях. Коли ми не робимо свідомий вибір щодо інформаційного контенту, котрий споживаємо, сили, які не зацікавлені в нашому розвитку, роблять його за нас.
А я буду молитися, щоб у нас, в українців, вистачало душі та розуму ходити в музеї замість того, щоб сидіти перед телевізором, читати книги українських авторів, замість бездумно сидіти у соцмережах та слухати по-справжньому українських виконавців, замість запроданців від шоу-бізу. Ці хлопці, https://radio-bar.com.ua/, підтримують українство тому для нас з вами, жовто-сині, по-справжньому важливо підтримати їх.
Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герої програми — Тарас Щерба, Андрій Смеречинський та Ігор Лозинський, засновники медіа–проекту «RadioBAR»
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma