На власне життя завжди корисно подивитися з відстані, зрозумівши, як насправді ти живеш. Або як ми всі живемо – з точки зору стороннього, зальотного, якому є з чим порівняти, бо приїхав здалеку, з інших країв, майже з іншої планети…
Тож герой роману Тет Федоренко «Експат, або Олені на крижині - сорокарічний швед на ім’я Бред, який приїхав до Києва працювати топ-менджером у міжнародній компанії. Має купу комплексів, кризу середнього віку, поволі вживається у місцевий стиль: переплачує таксистам, випиває після роботи в клубі з друзями-англійцями, знімає дівчат і спить в суботу до обіду.
Надворі середина двотисячних, гроші платять вже справно і тому нудьга така, що «в неділю починаєш уже чекати наступної п’ятниці», щоб напитися. Здавалося б, нащо европейцям таке життя у нашому кублі, де, як згадує герой, галопуюча гривня, корупція ще й мафія? Утім, дехто з них тішиться низькими цінами, скуповує цигарки, щоб продати їх удома сусідові дешевше, ніж удома, але дорожче, ніж купив. А ви кажете, з іншої планети.
Та й загалом, як дізнаємося з цього феєричного роману, «після повернення піонерів експатріанства на батьківщину та їхніх розповідей Україна неочікувано стала місцем, за яке почали боротися не тільки заради підвищення по службі, а за зовсім інші принади: високі зарплати, низькі ціни, цікаве життя та красиві жінки». Власне, саме через жінку все й закрутилося з нашим героєм, коли коктейль із закоханості вперемішку з вищезгаданим стилем життя може привести до сексуального злочину. І про це вже у щоденному телефонному звіті мамі не розповіси..
«Машина йшла вже майже біля тротуару, але у відповідну вуличку не звернула. Бред, задумався, як висловити своє здивування українською. Потрібні слова не виринали із його приправле-
ного алкоголем мозку. Хоч би англійську пригадати. Хотілося пити... Авто зупинилось біля дівчини, обличчя якої Бред не міг розгледіти. Очі зафіксувалися на рівні її ніг і не хотіли підніматись. Непогані ноги...Може, таксист впізнав свою малолітню дочку, яка бреше йому, що працює офіціанткою та купує косметику на чайові? Здається, вони знайомі... Якби очі не злипалися, то було б кумедно за ними простежити, опустивши трохи затоноване скло. Але голова тиснула на плечі, ніби нерідна. Згадка про пригоду з міліцією, яка виловлює пивоманів, що задзюрюють столичні двори, спочатку збентежила і додала якоїсь нервової енергії, а потім відібрала останні сили. Якби Катя погодилася з ним посидіти у барі, нічого б цього не сталося. Вона б поскаржилася на тютюнову завісу, і вони б швидко звідти пішли. Вона б запропонувала підвезти його додому. Він запросив би її на чай. Софія тримає у нього свій запашний збір карпатських трав.
Думки перебила розмальована дівчина, яка зненацька розчахнула двері автівки.
– Хелло!
Бред стрепенувся. Очі почали шукати таксиста. Сивочолий пристаркуватий водій в окулярах з товстими лінзами читав газету , вже стоячи біля ліхтаря з сигаретою в зубах.
– Привіт?.. – здивовано вичавив із себе Бред.
Вона забрала світле пасмо волосся з очей і почала протискуватися в машину, щоб вмоститися біля нього, чи що?..
– Гроші наперед, – коротко видала вона англійською.
Бред знову почав шукати очима таксиста.
– Це якесь непорозуміння... непорозуміння... Не те щоб ви була негарна, ні-ні. Я випив забагато пива. Пива... – повторювалися слова самі собою, алкоголю було випито надто-надто багато.
– Окей! Гроші наперед.
Вона говорила це вперто, не розуміючи його англійської. Вона використовує рота не для різних мов, а для різних чоловіків.
Її руки почали мацати Бредову сорочку під піджаком. Важко було зосередитися і зрозуміти, чи вона хоче розстебнути ґудзики, чи налапує його портмоне з грошима. А пиво вперто тиснуло на сечовий, і це, по суті, було єдиною причиною, чому він ще не заснув, приколисаний ваніллю авта і перманентним поквакуванням нічних діджеїв радіостанції. Таксист – поглинач інформації, хм... Бреда могло б це навіть розвеселити, якби не кігтяві руки, що нишпорили по ньому в різних місцях. Сорочка вже висохла, а от коли дівчина провела рукою по мокрих штанах, еротично нашіптуючи про гроші вперед, рука різко відсахнулась від нього. Пергідрольна проститутка невдоволено піднесла її до носа. Десь під тією шевелюрою болонки мали б бути очі. І в такий момент вони б мали дивитися на нього. Мабуть, пиво зі штанів ще не вивітрилось. Вона знову опустила руку, щось нявкаючи собі під ніс. Бред напружено сидів на задньому сидінні авто. Бажання відлити згрупувало всі м’язи і нерви. Хміль почав боротися з сечівником, останній, здається, вів у грі. Так зазвичай у нього, коли вип’є. Але рух руки дівчини з бульвару кудись у бік темної арки не додав Бредові ентузіазму».
Тет Федоренко. Експат, або Олені на крижині. – К.: Фенікс, 2021
Ілюстрація: Waldemar von Kozak
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma