Цей мем відомий багатьом з т.зв. «творчого люду», але свою оповідь автор розпочинає саме з нього, де зображена схема "творчого" процесу. Більша частина якого – це "байдики", потім триває недовга "паніка" і якусь дещицю займає "робота зі сльозами на очах".
У принципі, цей мем був відомий "творчим" працівникам ще за радянського часу, коли ту ж аспірантуру називали "трьома роками оплаченого неробства", але наразі маємо апдейт колишнього жарту, втіленого у книжці Дена Нелкена "Пиши, не панікуй". Загалом цей посібник із заголовків і творчої впевненості – справжня копірайтерська аптечка швидкої допомоги, джерело натхнення й мотиваційний копняк в одному флаконі.
Тож автор дотепно й просто розповідає, як навчитися писати заголовки, які дійсно працюють. Більше 200 прикладів, чесні історії з креативної кухні й практичні поради, які допоможуть побороти творчу невпевненість і накачати свій письменницький м’яз.
"Коли я вперше побачив цей мем, я розсміявся, - нагадує він. - Бо це правда. Та коли я думаю про це, мені зовсім не смішно. Бо це правда. Як креатори, ми чинимо опір структурі. Це частина нашої ідентичності як корпоративних бунтарів. Відсутність послідовності процесу чи структури - ось що відрізняє нас від людей, які мусять вдягати костюм на роботу. Але ця відсутність послідовності процесу може породжувати хаос. Це одна із причин наших сумнівів у собі. Як можна бути впевненими, якщо ви не знаєте, як робите те, що робите? Через це і дається взнаки синдром самозванця. Коли ми не знаємо, як робимо те, що робимо, кожен бриф відчувається як перший. Тож ми працюємо цілодобово (впродовж року), сподіваючись, що боги реклами встигнуть до нашої презентації. Витрачений час -- це проблема. Але найбільше виснажує час, витрачений на сумніви в собі й відчуття, що ви обманюєте інших. Це така собі кара, що лише посилюється. А ми ще дивуємося, чому вигорання таке поширене".
Ден Нелкен. Пиши, не панікуй. – К.: ArtHuss, 2025
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma