КОНТЕКСТ
Тема постановки командирів у «стійло» за певними критеріями, як тупих і відданих начальству а не Українській нації, у ЗСУ не нова.
Наприклад, колись НГШ генерал-полковник Григорій Педченко (специфічно-унікальна особистість) оголосив 2012-й рік – Роком «Офіцера-лідера». Все звелося до того, що тижневі плани діяльності командирів (начальників) повинні були включати в себе заходи, які свідчили б про їхнє лідерство. Типу така собі гра: «Переконай мене, що ти лідер».
Був ще той цирк, коли все це «лідерство» перевіряли на стройових оглядах різноманітні комісії з вищих штабів. У тебе є план як стати лідером? Значить ти лідер, а немає – пі...р і тоді отримай стягнення. У 2013-му вже й ніхто не згадував про те лідерство, тому що оголосили якийсь там рік «Фізичної підготовки».
Зараз знову бачимо потуги кадровиків (персональщиків) оцінювати всіх командирів (начальників) за уявними і нереальними «лідерськими» якостями.
Все це подається особовому складу як виконання недолугої Стратегії розвитку військового лідерства (це окрема тема ох…х історій) та «з метою визначення і удосконалення порядку оцінювання лідерських якостей» командирів (начальників).
УВАГА (!!!)
Кадровики (персональщики) прагнуть оцінювати не ЛІДЕРСТВО і АВТОРИТЕТ командирів (начальників) на основі ДОВІРИ – це вже нах… нікому з керівництва не потрібно (попередній наказ №249 відмінено), не їхні цінності, чесноти, атрибути, культуру спілкування, дії, вчинки, рішення, компетентності, властивості характеру, результативність, дотримання принципів Missiom Command тощо у певних ситуаціях (контекстах), а лише якості, які красиво обізвали «лідерськими».
ПРОБЛЕМА
У 2012 році вельмишановний доктор психологічних наук, професор Олег Матвійович Кокун стверджував, що як показали численні дослідження, «універсального», на всі випадки, набору лідерських якостей не існує. І спроба виділити виключні лідерські якості виявилася неуспішною, оскільки стало очевидно, що таких якостей немає. Дійсно, на послідовників впливають не якості, а справи і вчинки лідера. При цьому одну і ту ж діяльність різні лідери однаково ефективно можуть здійснювати по-різному, відповідно до їх індивідуальних особливостей і переваг.
Однак особистісні та ділові якості лідера також мають далеко не останнє значення і, будучи забезпеченням діяльності, багато в чому зумовлюють її результативність. Можна стверджувати, що успішність становлення індивіда як лідера залежить від його здатності проявити потрібні якості (у тому числі вміння, навички) у відповідних ситуаціях.
Крім того, О.М. Кокун запропонував «Психологічну структуру лідерських якостей майбутнього офіцера» (С. 9) в ракурсі того, що їх треба формувати і розвивати під час професійної підготовки, а також відповідно оцінювати.
Поясню іншими словами про те, що написав професор: будь-які особистісні якості (а не лише «лідерські») залежать не від самих якостей як таких, а від
Навіть коли ти маєш ці «лідерські» якості і тебе оцінили 10 балів з 10 – це не означає, що в хаосі і безладі ти їх проявлятимеш як лідер і вестимеш за собою людей. Може бути й навпаки.
А з іншого боку, я знаю особисто командира підрозділу (і не одного), якому за запропонованими в цьому наказі кадровиками "лідерськими" якостями, його начальники поставлять 1-2 бали з 10-ти, однак він є визнаним військовим лідером на полі бою і тримає зі своїми людьми майже зі знищеним вщент батальйоном позиції в інтенсивності, яка в рази більша чим в інших підрозділах бригади. А решта комбатів цієї ж бригади отримали б від начальства 9-10 балів з 10-ти (бо "кращі"), однак їхні батальйони масово покинули свої позиції.
І де їхні якості? Лідерські якості вони будуть оцінювати... Що би що?
ЩО РОБИТИ?
Коли у деяких військових посадових осіб, що підсовують такі накази на підпис ГК ЗСУ, відключено елементарне критичне мислення, а як наслідок відсутня компетентність щодо результатів наукових досліджень про військове лідерство за сотні років, то ніякі способи і методи вирішення проблеми, яку вони створили своїми ж діями і оформили наказом не працюватимуть окрім одного – усунення їх з посад за професійною некомпетентністю, щоб не руйнували бойовий дух командирів ще більше і відмінити наказ як недолуге позорище.
ВИСНОВОК
1. Кадровики збираються оцінювати у командирів (начальників) те, чого НЕ ІСНУЄ в природі.
2. Кадровики НЕ БУДУТЬ оцінювати ЗДАТНОСТІ проявлення особистісних якостей командирів (начальників) у відповідних, особливо у небезпечних, кризових, хаотичних, бойових ситуаціях.
3. Немає ідеальних командирів (начальників), натомість є результати їхніх рішень та діяльності, які необхідно аналізувати, оцінювати за принципами Mission Command, а також вивчати і засвоювати уроки з набутого досвіду (чого керівництво ЗСУ на оперативному і стратегічному рівні управління поки що категорично не бажає робити, бо раптом може вийти на свої про@би).
4. Немає ідеальних військових лідерів, а їхні особистісні якості у лідерстві потрібні але не головні, не основні, не вагомі, не провідні і не значущі, тому що вони (як всі ми) – унікальні.
#Місія_насамперед_люди_завжди
#Бойове_лідерство_українців
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma