"All Members shall refrain in their international relations from the threat or use of force against the territorial integrity or political independence of any state, or in any other manner inconsistent with the Purposes of the United Nations."
"Усі Члени Організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Організації Об'єднаних Націй".
Це що? Яка з двох версій реальності правильна: написана словами, або там, у реальності за вікном? Для чого написані красиві слова?
Не можна більше ігнорувати це очевидне питання.
Ми можемо зрозуміти, як ми до цього дійшли. Це була безпрецедентна ситуація. Ніхто в світі не знав, що робити і як це можна зробити. Цим можна пояснити обережність і нерішучість початкового періоду.
Але сьогодні продовження статус-кво може призвести до нормалізації кричущої брутальної військової агресії, що прямо і кричуще суперечить Статуту. І це не дрібниці. Це означає не що інше як підрив, вилучення з-під будівлі одного з головних, або, по суті, головнoї основи Організації: принципу мирного співіснування народів.
Вийміть його: а що залишиться?
Цього не можна допустити. Поведінка Путіна в Україні не може розглядатися як нормальна; вона не може стати звичайною частиною міжнародного порядку, його статус-кво без радикальної і, дуже ймовірно, незворотної зміни самої його природи.
Час для роздумів та міркувань про те як це сталося минув. Настав час діяти. Злочинець не може сидіти в суді не ліквідувавши, не підірвавши саму основу його легітимності та довіри до нього. Ще небезпечніше з точки зору перспектив людства було б нормалізувати таку ситуацію, зробити її звичайним тa прийнятним явищем у міжнародних відносинах.
Злочинець, терорист не може сидіти в суді, обговорювати і диктувати безпекові рішення. Це кричуща, абсолютна нісенітниця, оксюморон. Вона підриває основи реальної міжнародної безпеки з непередбачуваними наслідками і в осяжному майбутньому.
І це очевидно з будь-якої точки зору, моральної чи логічної. Ігнорування очевидного не приносить нічого доброго.
То що з цим можна зробити? Як перший крок, українські дипломати могли б ініціювати в Генеральній Асамблеї голосування щодо призупинення виконавчих привілеїв нинішнього складу Ради Безпеки: до вирішення питання з кричущим порушенням Статуту одним з її членів. Це щонайменше привернуло б увагу спільноти до цієї проблеми. Ніщо не служить злу краще ніж не помічати його вдаючи, що це нормально і прийнятно.
Далі Україна разом з державами які розуміють і приймають серйозність цієї ситуації, може запропонувати постійним членам заблокувати такі привілеї де-факто, автоматично накладаючи вето на кожне рішення, до повного врегулювання цього питання.
Якщо корабель тоне, немає сенсу махати прапором. Жодна конкретна, специфічна справа, якою б важливою вона не була, не може виправдати знищення самих основ Організації. Якщо легітимність і довіра до неї підірвані, можливо безповоротно, триваючою присутністю міжнародного бандита, не може бути ніякої впевненості в тому що їх можна буде відновити - коли-небудь.
І це занадто висока ціна за видимість якоїсь нормальності. Це не вирішить жодних проблем, але може зашкодити або зруйнувати. Час чекати минув. Час діяти, зараз.
We can understand how we came up to here. It was an unprecedented situation. Nobody in the world knew what to do and how it can be done. That can explain the caution and indecision of the initial period.
But today, the continuation of the status quo has a full potential of normalization of blatant and brutal military aggression in a direct and stark contradiction to the Charter. This is not a small matter. It means nothing less than undermining, removing from under the building one of the main, or in fact the main cornerstone of the Organization: the principle of peaceful coexistence of nations.
Take it out: and what is left?
One cannot allow it to happen. Putin's behavior in Ukraine cannot be seen as normal; it cannot become a regular part of the international order, its status quo without a drastic, and very likely, irreversible change of its very nature.
A criminal, terrorist cannot sit on the court, discuss and dictate security solutions. This is glaring, sheer nonsense, oxymoron. It undermines the foundations for real international security with unpredictable consequences and for foreseeable time.
And this is obvious, from any perspective, moral or logical. Nothing good is served by ignoring the obvious.
So what can be done about it? As a first step, Ukrainian diplomats could initiate in the General Assembly a vote on the suspension of the executive privileges of the current makeup of the Security Council, till the issue with a blatant violation of the Charter by one of its members is resolved. In the least, it would bring the issue to the attention of the community. There's nothing that serves evil better than not noticing it, pretending that is OK and perfectly normal.
Next, Ukraine with the states that understand and accept the gravity of this situation can suggest to the permanent members to lock such privileges de facto, by automatically vetoing every decision, till the issue is fully resolved.
If the ship is sinking there's no point in waving the flag. No particular, specific matter, however important, can justify annihilation of the very foundations of the Organizations. If legitimacy and credibility of it is undermined, perhaps irreversibly, by the continuing presence of an international bandit, there can be no certainty about would it be possible to restore it - ever.
And this is a too high price to pay for an appearance of some normalcy. It will not fix any problems but it could damage or destroy the future. The time to wait has passed. The time to act is now.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma