Більшість цивілізованих дослідників вважають, що цей договір був цивілізаційним шоком для цивілізованого світу. Не в останню чергу завдяки пресі (тупая овца по сучасному) суспільна думка вважала совєтську Росію противагою гітлерівському режиму. Принаймні комуністи, соціалісти й демократи з шкіри пнулися у країнах Заходу, щоб запевнити у цьому свої уряди. І тут - на ось. Злучка двох диктаторів, коричневого з кривавим. Відтоді прогресивна людськість наче зрозуміла, що слід сподіватися лише на себе, тобто на країни розвиненої демократії. Також вона зрозуміла, що демократіям гаплик, якщо не об'єднатися з кимось із диктаторів. Питання з ким об'єднуватися було вирішено ситуативно. Оскільки Гітлер уже вів війну з Європою, то слід було об'єднуватися проти нього з дядечком Джо (скорочено від Джуґашвілі). Що у подальшому й було зроблено. Хоча був і протилежний варіант.
Для мене досі загадка, чому Захід вважав Сталіна антагоністом Гітлеру? Принаймні це зараз офіційна точка зору, яка домінує у більшості наукових розвідок та підручників. І сформована вона постфактум, на основі того, що відбулося. До другої світової війни було досить свідчень співпраці комуністів з нацистами (або з німцями у більш широкому розумінні). Навіть приказка така ходила поміж журналістами, на зразок біблійної: "Ленін породив Мусоліні, Сталін породив Гітлера." Попри всі ідеологічні розбіжності було достеменно відомо, що молода Страна Савєтав школить німецьких танкістів і льотчиків, заборонених для Німеччини за Версальською угодою. Гітлер ніколи не прийшов би до влади своїми силами (так-так, в результаті демократичних виборів, обраний більшістю електорату, тобто черню, якої завжди більше ніж людей). Бо Сталін просто заборонив своєму кишеньковому ІІІ-му Інтернаціоналу "топити" Гітлера на виборах, а потім ще й передав усю наявну базу даних німецьких комуністів (=євреїв, за "цікавим" збігом обставин), практично єдиних суперників Гітлера на виборчому полі - прямо йому у лапи. З підписанням пакту стало простіше. Згідно договору чекісти сумлінно ділилися передовим досвідом з колегами-гестапівцями, а останні по німецьки ретельно вдосконалили совєтські винаходи - табори смерті і газові камери. Совєти щедро постачали братський режим лісом, зерном, нафтою, залізом, сталлю. З останньою навіть неприємність вийшла, коли Сталіну довелося особисто залагоджувати конфлікт із-за недоброякісної сировини. Країна-гівно навіть сировину часто примудряється перетворити на гівно, як тоді, так і зараз. 22-го червня, коли гітлерівці вже бомбардували Київ та Мінськ, на Захід все ще прямували ешелони з братською допомогою братському режимові. Як якось зазначив Сталін у якійсь своїй промові: "На світі є лише три соціалістичні країни - СРСР, Німеччина й Італія." А німці в знак подяки щедро передавали совкам своїх вівчарок, і відтоді вони незмінно домінують у списку службових порід на теренах СНГ. Правда, в ГУЛАГу вони мерзли, тому довелося їх схрещувати з місцевими породами, і виводити дещо нову породу - вівчарку східно-європейську. Значно втратили на інтелекті і здатності до дресури, але масивніші і з грубшим хутром. Дуже гарно проявили себе при розгоні нещодавніх протестів у Москві.
То що ж пішло не так? Чому партайґеноссе напав на ґенацвале, після таких гарячих поцілунків на брудершафт? Досить розповсюджена точка зору - Гітлер прагнув світового панування, і напад на совєтську Росію було лише питанням часу. Начебто й логічно, оскільки Гітлер уже почав війну і захопив пів-Європи, то чому б йому не продовжити на схід. Туди германців гнав ще з середньовіччя їх Drang nach Osten, до чорноземів, до історичної пра-батьківщини. Але загалом мало хто пише про протилежне. Комуняки ніколи не зраджували імперській політиці москалів. Власне це вони й були, перефарбовані у колір крові. Просто галасували про зворотнє, мовляв за мир. А після більшовистського путчу апетитів побільшало - захотілося перманентної світової революції, бо залити кров'ю саму лише Російську імперію було мало.
Згадую передвоєнні совкові фільми, де громадяни культурно відпочивають у парках культури й відпочинку кожного обл- чи райцентру. А як можна культурно відпочити, не пострілявши у тирі чи не пострибавши з парашутної вишки? Останніх уже давно нема, але тири ще подекуди збереглися. Ще й "ворошиловського стрілка" можна було отримати за цільну стрільбу, чи навіть значок ОСОВІАХІМу. Ця організація до початку війни підготувала півтора мільйони потенційних десантників. Післявоєнні русскіє стверджують, що то було потрібно для оборони від гітлерівців, які ось-ось мали напасти. Не дивно, знаючи що у русскіх все догори дригом, але навіть їхні стратего-тактики однозначні - десант лише для наступу. Це камікадзе-самогубці, розраховані на кілька годин бою максимум, щоб дезорганізувати ворога до підходу основних наступальних сил. Всі инші спроби використання десанту були просто знищенням своїх вояків без сенсу.
Взагалі історики з обох боків назбирали чимало свідчень про приготування Сталіна до завоювання Європи. Найбільш радикальні навіть змальовують Гітлера таким собі другорядним сталінським проектом, за допомогою якого Верховний Гавнокомандуючий намірявся знекровити всю Європу і потім одним сталевим кулаком порішити як Гітлера, так і його капіталістичних візаві. У нас мабуть найбільш відомі історично-популярні книги В. Суворова, на Заході більш документальні опрацювання, напр. Т. Ульдрікса, видане у Кембриджі. Там є і про агіт-плакати, друковані ще до початку бойових дій східноєвропейськими мовами про те, що "Красная армія прішла іх асвабадіть". І про склади з озброєнням прямо на кордоні, що добре для наступу, але згубно при обороні. І стратегічно ідіотська ідея поділити з ворогом Польщу, тим самим виводячи німецькі дивізії безпосередньо на кордони. Замість того, щоби мати державу-буфер між собою й агресором, яку в разі війни треба було не добивати, а навпаки підтримати і вести бойові дії на її території, не на своїй. Так як співалося у численних передвоєнних шлягерах про танкістів-трактористів: "Пабєдіть враґа малай кров'ю на єво зємлє." Польща попри всю свою неготовність воювала найдовше і найкраще за решту Європи, аж поки Красная армія без оголошення війни не встромила ножа у спину. Як власне заведено у русскіх, їхня типова "ваєнная хітрасть".
Все це Гітлер прекрасно знав, бачив і розумів. Якби не план Барбаросса, то того ж літа, найпізніше восени, його найкращий друзяка й покровитель напустив би криваву орду на Німеччину, і шансів у нацистів вистояти було мало. Єдиним шансом був превентивний напад, поки вусатий рябий тарган ще накопичував сили. Гітлер ним скористався, але використати не зумів. Якби у нього вийшло, то нашу історію ми б учили за зовсім иншими підручниками. І була б там Україна нічим иншим як ureigenes deutsches Land, а деяким найбільш тямущим представникам аборигенів було б навіть дозволено прислужувати новим хазяям на тепер їх "ісконной" землі. І доказів про братство українців з вищою расою було б набагато більше і набагато ґрунтовніших, ніж та жалюгідна маячня, яку нам товкмачили сторіччями "старшьіє братья"-москалі. Починаючи від спільності історії, лінгвістики, археологічних знахідок і закінчуючи вимірюванням черепів.
А що з цього Україні? Уроків дуже багато, їх годі навіть перерахувати у солідному науковому дослідженні, не кажучи про коротенький допис. Які б пакти не заключали з бодай-ким представники брацького українцям народу - для нього це лише зайвий привід пройтися кривавим катком по Україні. Так, щоб Україну було визнано найбільш жахливим і небезпечним місцем для життя на планеті Земля протягом першої та другої світової війн і в міжвоєння. Шістдесят п'ять мільйонів жертв другої світової - без урахування точних даних втрат народів совєтської Росії, тобто передусім українців. З них понад дві третини - цивільне населення. Сьогодні знову війна, і знову орда "спасаєт, зачіщяєт і асвабаждаєт." І ще приклад Франції, нарід якої протягом двох тижнів бойових дій "устал ат вайни." І весь нарід вибрав уряд Віші, який був за мир будь-якою ціною, "лішбьі нє убівалі нашьіх мальчікафф." Який лідера руху Опору, героя Франції Шарля де Голля оголосив зрадником і засудив до смертної кари заочно, с конфіскацією майна "бариги". І в результаті все вилилося спершу у часткову окупацію із збереженням маріонеткового уряду на огризку території, а потім повною окупацією з арештом маріонеток, з усіма жахіттями окупаційного режиму.
А ще важливо розуміти суть договорів і домовленостей. Не про москалів мова, з ними будь який договір не дорожчий паперу, на якому він написаний. З ними усе ясно, хоча й не усім (в Україні 73% досі не зрозуміло). Один хитромудрий єврей вже був підписав від імені України один договір у Будапешті, а инший (не мудрий взагалі, скоріше клоун) теж хоче подібний підписати, може навіть там же. Якщо блазня допустять щось підписувати взагалі, бо виглядає на протилежне. Договори лише тоді чогось варті, коли за ними стоїть сила. Як колись козаки казали: "Бо през шаблю маєм право."
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma