…Такі романи сьогодні майже не пишуть, і даремно. Адже саме у них вирують справжні пристрасті, до яких далеко сучасним майстрам любовної прози. Великосвітське життя, стосунки, звички вельможного панства, кохання і жорстокість, божевілля і романтичні почуття – усе це мало обходить нинішніх авторів, а імена Нечуя-Левицького чи Карпенка-Карого асоціюються лише із забутою клясикою.
Тим не менш, у романі «Лора. Історія одного божевілля» Дарини Гнатко вони поєднані з поетикою Флобера і Мопассана, і це вже більш сучасне, як на зашореного перекладною лектурою читача, явище літератури.
За сюжетом цієї трагічної історії, у дореволюційному Кременчуці, в родині заможного заводчика й фабриканта Войтовича стаються трагічні події. Від рук дружини гине пан Владислав Войтович, а потім божеволіє його єдина донька й спадкоємиця. Щось дивне й незрозуміле коїться з молодою панною Ларисою, котру всі кличуть Лорою. Спочатку ці видіння із померлим батьком. А потім — згубне, заборонене, але таке жадане кохання до Олександра, нареченого власної кузини. Здавалося, це почуття гамує Лорине божевілля. Заради нього вона ладна була на все. Навіть… убити кузину?
Тож Лору звинувачують у вбивстві, якого вона не хоче визнавати. Тепер тільки одна людина може врятувати її від падіння у прірву остаточного божевілля. Та чи врятує? Ще на початку цієї історії зійшлися деспотичний батько, його дочка і її нерідний брат Петро, який виявився її захисником. Утім, «французьке» коріння було згадано недаремно, і одружений пан де Варан, що постав у цьому любовному трикутнику, розбурхав чергову інтригу. І тут вже не звичне «пан теля пасе, Марія льон тре», як-то кажуть.
«- Закохатися можливо за одну хвилину... за одну мить... - Ні... - Вам потрібні докази? Він раптом ухопив її в обійми - так несподівано й стрімко, що вона не встигла й отямитися, як він знову цілував її - цілував так солодко й пристрасно, що цілий світ зникав зі свідомості... Де Варан відхилився, поглянув гостро. - Ви й тепер скажете, що нічого не відчули? - Ні, не скажу... - Ось бачте... Лора недовірливо посміхнулася. - Але те, що ми відчуваємо... Це не кохання! Він виглядався приголомшеним. - А що ж це? Лора гірко скривила вуста. - Пристрасть».
Дарина Гнатко. Лора. Історія одного божевілля. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2021
Ілюстрація: Костянтин Разумов
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma