Вчора спілкувався з іноземними журналістами з Португалії, Данії та Іспанії. Звісно, що вони чують, бачать, як живуть, що кажуть наші мігранти в їх країнах. Бачать, як змінюється динаміка їх дій, висловів та активність у підтримці своєї Батьківщини. Багато з вас витрачає свій особистий час на внутрішні українські дискусії про перейменування, пам'ятки, підтримку якихось блогерів, що пишуть яскраву "чернуху" про все погане або на свари двох політичних таборів. Цього ваші сусіди закордоном не бачать. Бачать відсутність активних дій в підтримці України, підтримки дій свого Президента, за якого ви не голосували чи голосували. Бачать вашу зневіру в перемогу і нову пасіонарність. Звідки і питання про військову допомогу колективного Заходу. І це при наявності купи ворожого агентурного, медійного і політичного впливу ворога зовні і в самих західних країнах. Тому ваші дії і буття там є одним із чинників впливу для нашої перемоги. Так, можна помітити гарні картинки з відпочинку, побуту, приєднуватися до дискусій про корупцію, мобілізацію та обговорювати невдали дії командирів, прикордонні суперечки. Все це не про Перемогу, а визначення свого існування в соціальних мережах, як такого. І що цікаво, ті хто тут в дома були активними учасниками процесу змін в Україні стали спостерігачами, а не учасниками подій. Час адаптації до умов життя в нових умовах пройшов і треба мати свою хоча б маленьку місію, яка націлена на підтримку Неньки. Хтось може грошима, хтось мітингами, спілкуванням з владою, атрибутикою, культурними заходами.
Журналістів цікавило, що ми будемо робити при різних сценаріях подій, як ми бачимо Перемогу, які можливі сценарії, відношення до операції на Курщині, звільнення Криму, що буде у випадку затримки допомоги Заходу!?
Однак все ж головне питання, це що саме потрібно для Перемоги України в більш короткі терміни!? Цей акцент стосується і тих, хто покинув країну, бо головний чинник, це віра в перемогу і підтвердження цього вашою публічною і непублічною участю в підтримці України. Замість поширення наративів про перемир'я чи мир замість Перемоги лише знижує рівень підтримки Заходу. Війна хоча і має математичну складову, але вона непередбачувана і залежить від багатьох чинників. Саме передбачуваності і сил додає підтримка, віра і впевненість. Читаючи кожний пост з обуреннями чи черговою "зрадою" запитую себе, а це допомогає чи ні. Окремі місцеві блогери грають з емоціями на протиставленні. Гра - розділяй та володарюй не завжди корисна, особливо коли ми не помічаємо і не підтримуємо корисне для країни, міста, фронту, соціальної безпеки. Відбувається багато подій під час військового стану. Вони можуть нам не подобатись, ми можемо не довіряти тим, хто ухвалив рішення. Але альтернативи що лунають від блогерів, це іноді хайп для втримання своєї аудиторії. Теж цікаво, про що думають ті чоловіки, що пишуть черговий допис і лише гадять країні, виправдовуючи свою втечу і боягузтво. В умовах коли психічно травмований психолог лікує психологічні травми пацієнтів, коли мати працюючи на роботі в шоці, що дитина вдома одна під час тривоги, коли під ракетними обстрілами кур'єр "Нової пошти" доставляє сотню замовлень за добу з тим, що ми замовили десь в Китаї, коли продавчиня магазину ніколи не залишає свого робочого місця, бо бігти нікуди, дитина йде зі школи, бігти нікуди, лікар робить операцію, бігти не може задайте собі питання: як на них впливає те сміття, що ви написали!?
Ви пишете звинувачення, що Зеленський і Ко не перевели країну на військові рейки. По-перше, країна це ми і приватний інноваційний сектор в першу чергу. Не вина Зеленського, що ви працювали ріелтором чи торговим менеджером і не в курсі реального стану речей. По-друге, країна весь цей час переходила, перейшла і працює в умовах військового часу і новітніх потреб. Бачив, як працюють приватні виробництва на захист країни. І це не тільки забезпечення потреб населення, а сучасні дрони, безпілотники, вибухівка для них, засоби РЕБ, деталі для військової техніки та інше. І це в вашому рідному місті. Бачив, як на ціх підприємствах працюють хлопці з Херсона, Маріуполя, Миколаєва, Краматорська, поки одесити втекли чи ховаються по домівках.
Щоденник вашого життя не має чернетки, тому неможливо переписати те, чого немає. Якщо ви обрали інше життя, життя в іншій країні, вам там не потрібна українська мова, вас не цікавить українська культура, ви не бажаєте бачити зв'язки історичних подій минулого і сьогодення? Можливо ви зараз втрачаєте ідентичність чи не набуваєте її разом з нашим оточенням тут в Україні, а це робить вас в подальшому туристом у рідному місті. Звісно, що це стосується не всіх. Є ті що шкодують не за тим, що виїхали, а скоріше за втратою ідентичності, впевнено асимілюючись в інше чужорідне середовище. Комусь не подобається зверхність місцевих, невизнання попередніх досягнень, відсутність звичного більш анархічного вільного середовища.
Тим хто з закордону демонструє байдужість, зверхність, невпевненість у перемозі, не надає можливої підтримки, втратив відчуття співучасті хочеться сказати: Пані більше не наливати!
В першу чергу чоловікам... І на останок. Не забувайте писати прості та потрібні слова...
Слава ЗСУ! Віримо ЗСУ! Допомагаємо ЗСУ! Віримо в Перемогу! Ми разом!
P.S. Заморозка війни зараз без вступу до НАТО, даже якщо без окупованих територій, це повне знищення України через кілька років. Тому заклик до перемир'я - зрада!
Капці можна кидати в коментарях!
Допомогти можна кожного дня, а можна прямо зараз, бо це дуже важливо.
https://send.monobank.ua/jar/7Eyzu11b21
Основний рахунок " карта Приват 4246001003297797
Для переказів з інших банків треба ввести реквізити : БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ» код 41569293, IBAN UA543052990000026000004918005 , в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" МФО 305299
PayPal
oleksandra.podhorna@gmail.com
Посилання на сайт та контакти для допомоги:
https://t.me/MonstresInc_OdessaCharityFundati
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma