Мандруючи лісом я інколи зупиняюся біля різного павутиння. Зранку, коли роса та промені ранішнього сонця торкаються землі, саме павутиння поміж трави та гілок дерев виглядає красиво та вразливо. А якщо роса зачепилася за павутиння, то це взагалі картина, яку треба малювати.
Здавалося що є спільного між павуками і людьми?
Павутиння багато може розповісти про їх господарів. Якщо павутиння будується низько на траві, її багато, кілька шарів. Таке павутиння немов замок міцне, і жертва, що потрапляє у цю пастку, не зможе звільниться. Але таке мереживо лісу будується не тільки для їжі. Це ще говорить і про всесвіт павука. Такий восьминогий господар далі своєї будівлі не піде. Межі павутиння і є кінцем його світу. Нащо йти далі, якщо все є і це безпечно. Вживай і не думай про інше, що знаходиться поза меж твого світу.
Є і інші павутиння. Вони будуються на гілках дерев або серед кущів. Вони двомірні. Але не треба думати, що їх власники легковажні. Тому що вони пізнають життя через мандри. Так, є павуки-мандрівники. І не просто мандрівники, а ще й літають на кілька сотень кілометрів. Їх світ – це всесвіт навколо, яким вони мандрують. Їх будівля легка і тимчасова, картина буття охоплює час, простір, ліси і галявини. І якщо їх павутиння двомірне, то світ – безмежний.
Їх помічники: земля, вітер, павутиння. Природа дає кожній істоті можливості для пізнання себе, всесвіту і себе у всесвіті. Навіть павуки використовують її.
Сучасна людина також будує павутиння навколо себе. Наші квартири і будинки – це такий собі аналог тканини павука, де навіть тварини і рослини мають обмеження своєї природності межами, що встановила людина. Ми витруїли все живе зі свого простору і зараз починаємо страждати від цього.
Крім життєвого простору додався ще і віртуальний. Він розгортає нові горизонти. Навіть зараз кожен читач може використати звичайний пошуковик і знайти інформацію про польоти павуків. Але побудувавши павутиння навколо себе ми не бачимо за ним справжнього світу. Ми не торкаємось природи і не розуміємо її. Треба інколи просто вийти за побудовані межи і відправитися у мандри немов павук-мандрівник.
Мої мандри розпочинаються, коли я роздивляюся світ навколо, бо він немов велике мереживо, де поміж павутинками відкривається щось інакше. Ти немов дивишся у безодню невідомого, який чекає на тебе і твою мандрівку.
Так що мандруйте Всесвітом!
#історіїлісу
24.05.2020 АлексБеккер ©
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma