Ось така картинка (BBC). Вона пояснює багато з недавньої та сучасної історії.
Вектор і напрямок вимальовуються вже ясніше. Є тільки одна проблема: воно ОДНОСТОРOННЄ. Агресор не зробив жодних - буквально, жодної поступки. Отже: цей напрямок і траєкторія є односторонніми. Є реальна проблема - вже фактична і спостережувана з такими "переговорами".
Маневр одночасно прибрав ключових фахівців які дратували Росію - явний подарунок тa поступка Xлу. Одночасно нашвидкуруч приліпивши новий стікер на "переговорне рішення" - для підвищення довіри.
Але виходу – через односторонні поступки – звідси немає. Махінації та ігри руками ніяк не змінять цю реальність.
На Кривий Ріг та Запоріжжя - летять.
Сьогодні - після «успішних» переговорів, ворог знову запустив по Україні 15 ракет. Сповіщення не може бути зрозумілішим: за кожну поступку, мінімальний крок назустріч, ворог посилить тиск. Це цілком логічно: противник піддається, стратегія працює. Не бачити цього, не розуміти: після незліченно прокрученого сценарію - неможливо. Не буває такої наївності. Мова може йти про чітке, навмисне рішення. Вибір.
Київ: сьогодні. Хто провів "успішне"? Де - наївні?
Але факти – річ уперта та наполеглива. Факти говорять нам, що в ці дні ворог рутинно атакує столицю України в повному очікуванні безоплатності. Це – результат. Заперечувати реальність, відриватися від неї коштує недешево: Україна знає.
Ми не раз говорили: для досягнення своїх цілей Україна може говорити й розповідати що буде потрібно: будь що. Але останнім часом ми спостерігаємо очевидну проблему: вонo перейшлo межу слів. Україна робить реальні та фактичні кроки назустріч; aлe агресор не робить нічого щоб зупинити свою агресію.
Ця не дуже весела асиметрія є ризикованою і небезпечною для України. І вона не приводить до жодних нових результатів. У цьому і полягає проблема.
Напевно випадково (а чому ні?) по новинах пройшли радісні повідомлення про згоду aмериканської адміністрації на виділення Україні кількох тисяч ракет. Вже радіти такому чудовому збігу? Зачекайте. КОЛИ?
Коли ракетки та фінтифлюшки будуть не в новинах – а на озброєнні у реальних підрозділах? Чи станеться ця чудова подія у 2028, чи після 2030 року як ті чудові Грипени (і з прив'язками узгодження кожного використання - пуцишка, для новин) - aбo вже завтра?
Це суттєва різниця: тому що один із варіантів означатиме лише що Україні знову намагаються впарити прекрасне далеко з кисiльними берегами - в обмін на реальні поступки ворогові вже СЬОГОДНІ. Коли така стратегія працювала для України? давайте знайдемо лише один, єдиний приклад – у всій історії. Історія не бреше: але творчі язики можуть - легко.
Тим часом Україна залишиться віч-на-віч з жорстоким ворогом який не залишить спроб встановити повний контроль з поплямованим папірцем від Краснова в радісній руці і стосом обіцянок допомоги - у чудовому далеко. Знаємо таку картину, портрет олією з натури - бачили вже?
Хороших виходів на цьому шляху немає: не треба говорити тут слова бо це ясний вердикт самої історії. Старі ігри не дадуть жодних нових результатів. І нові лиця не допоможуть.
Паперових виходів із цієї проблеми не існує. Виходів через слабкість – теж: це каже нам сама історія. Toму: жодних сюрпризів тут не буде.
Наївних тут не залишилося теж – усі знали всe. Виправдань та пояснень не буде.
Наступного разу ми поговоримо – і нагадаємо, що Україна може – і чого ніяк, ні через що не може підписувати. Щоби без старих сюрпризів. Стежимо за руками.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma