Слова:
"Ми повинні бути швидшими, це означає, ми маємо упускати всю бюрократію, яка в нас є. У нас немає іншого шансу.
Ми повинні бути розумними, технологічно оснащеними і швидкими. Час - це гроші, а в нашому випадку це не гроші, а життя людей", - наголосив Зеленський.
Він додав, що йдеться не про "зміну наших дій, ми лише говоримо про речі, які довго не змінювалися". Джерело
Реальність:
1. 23 лютого. Рівно тиждень від останньої (непідтвердженої) атаки на військові та промислові об'єкти країни агресора на її території та в окупованому Криму.
2. За два тижні проведено лише одну таку атаку, з підтвердженими результатами. Раніше протягом місяців вони були майже щоденними.
3. У критичний закон про справедливу мобілізацію внесено понад 4 тисячі поправок.
4. Новини переповнені репортажами про нестачу боєприпасів та "гарантії" (це буде окрема розмова, про значення цього красивого слова) "безпеки". І все це одночасно: прямо зараз. Питання: скільки пострілів, живих і сьогоднішніх згенерують паперові гарантії в красивому (але невизначеному) далеку?
Тут немає що коментувати. Нічого: від учорашнього дня і аж до остаточної перемоги, або якоїсь вічної пародії в цій країні буде сказано, або заховано, або переплутано та перетасовано словами. У будь-якій їх кількості та в будь-яких комбінаціях.
Відтепер і за кілька тижнів чи місяців ми побачимо і знатимемо все і вся що вони означали та означають.
Зокрема, ми побачимо: чи була чистка керівництва Збройних сил пов'язана зі зміною курсу: не атакувати країну-агресора та окупований Крим? З цим все просто: ми це побачимо, і не треба ніяких слів. Не можна розповісти словами те чого не мoжна показати.
Не в цих справах. Не з перемогою.
Просто логічно це виглядає набагато реальнішою та серйознішою причиною ніж якісь абстрактні перезавантаження тa перебудови. Якщо ми зосередимося на результатах, на руках: тo ми побачимо важливі та критичні відповіді і не потрібно буде їх чути.
"Цей міст не жилець"
"Візьмемо Бахмут"
"Звільнимо три міста"
"Зробимо мільйон дронов"
"Критично потрібна справедлива мобілізація"
Cлова не відповідають реальності: це факт. Це вже стає звичним та регулярним, ми починаємо звикати: якщо щось заявляють згори, то, можливо, швидше за все, воно не збудеться. Це вже небезпечно? У керівництві, у критичний для країни момент стає дедалі більше тих чиї слова не узгоджуються з реальними результатами. Це вже позитивні зміни, перезавантаження - або передмет для критичного занепокоєння суспільства?
Давайте дивитися що в нас відбувається. Зараз дивитися щоб не відкривати та не скаржитися після на сюрпризи.
Одного дня хтось у зеленому заявив, що ми можемо розмовляти з росіянами. А чому б і ні, і з інопланетянами теж.
Просто заявив як воно водиться (де? вже в Європі?) без пояснень: чому вже можна? Щось вже змінилося, де? Про що говорити? Про що взагалі можна говорити з ворогом, який продовжує окупувати половину вашої південно-східної території? Просто булькнув у воду.
Але не просто булькнув: пішли кола! Деяким союзникам таких бульків достатньо щоб розпочати ще пару консультацій - і цілком обґрунтовано, і нема кого звинувачувати! Справді, якщо Україна сама, в особі зелених фахівців ще не знає чи говорити з окупантами, чи звільняти до меж 91-го, то кому це знати краще? Хто має нариватися, піднімати градуси та рухатися до ескалації, у цьому випадку? Нема пояснення. Воно просто булькнуло, а ви розумієте як доведеться і знаєте. Або не знаєте, як вам краще.
Питання: допомагають такі бульки українській перемозі; чи ведуть від неї?
Але ж це не один такий збіг за недавні тижні!
- Перетруска у військовому керівництві
- Хитромудро-нескінченні шляхи справедливої мобілізації
- І вже помітні, і зовсім не пояснені перебої (поки що), а завтра? ураження ворога на його території та в Криму.
Усе це без будь-якого зрозумілого пояснення вже за традицією? ( якої? де?) Що це у нас?
Зовсім незрозуміло, веде кожна з цих нещодавніх змін до перемоги або ж віддаляє від неї? Як ми можемо знати? Чи повинні ми вже знати? Aбo сліпо приймати все на віру та вірити в блакитний вагон?
Давайте без дурнів, щоб див. вище про сюрпризи. Або влада дає пояснення своїх дій без жахливих таємниць але розумне та зрозуміле. Або ми більше не можемо заперечувати що ці збіги можуть бути навмисними: виходячи з відсутності будь-яких пояснень та їхнього ймовірного ефекту.
Це лише логіка. Це логічно і це справедливо. Тому що як громадяни ми несемо відповідальність перед майбутнім. Тому що ми не хочемо і не можемо дозволити собі більше дивних сюрпризів
Але це звичайно зовсім не вся відповідь на іспит, тa вимоги Часу. Якщо Україна не знайде можливості витримувати взятий курс тa домагатися поставленої мети: країна, не якісь фігури на ниточках, відповідальність за майбутнє просто перекинути не вийде, і знову; то від чергової трагічної пародії яка змінила героїчні починання її ще нічого не гарантує. Це треба ясно розуміти: і пам'ятати про це щодня.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma