Це треба було написати, але я не був упевнений як почати, звідки. Можливо, тоді з головного: вирішальна фаза протистояння за створення і виживання української нації відкрита. Довести задачу, і роботу поколінь до завершення випало цьому поколінню. Нам.
Перші слова тут належать тим хто стоїть на лініях: першій, другій та інших. Саме завдяки їм ми досі ходимо, працюємо і щось пишемо. У цьому питанні Часу вони іграють найпершу та найпростішу роль: вони саме пишуть історію - щогодини і щодня. Вони бачать, торкаються і відчувають цю лінію, вони краще за всіх розуміють що стоїть на ній і за нею.
Україна витримала перший удар ворога у вирішальній фазі. Помилок минулого вдалося уникнути. Але це ще не перемога. Скільки б це не зайняло сил і часу, відстань між "майже результатами" і результатом у реальності: повним розгромом ворога може означати різницю між перемогою та поверненням у минуле: страшне, криваве та безпросвітне на покоління. Словами здолати цього ворога не вдасться.
Отже, перше:
Як вже говорилося, ворог сформував повний план на всі варіанти найближчого майбутнього. За сприятливого для нього розвитку подій які Україна не може контролювати, він розраховує на псевдо-переговори до середини 2025-го, які змусять Україну погодитися з втратою, для початку частковою, свого суверенітету. Не може бути жодних сумнівів що для України такий варіант був би небезпечним і безглуздим глухим кутом. Такі тези вже спливали в українському публічному просторі.
Розвиток подій в інших країнах неможливо передбачити. Але саме Україна: її нація, її народ і суспільство повинні підготуватися та спланувати про всі можливі варіанти розвитку подій. Українське суспільство має вирішити і бути переконаним: продовжувати боротьбу і довести її до перемоги, за будь-яких зовнішніх обстави; aбo опустити руки тa закрити ще одне вікно в майбутнє.
Цей вибір не є простим. І для нього вже немає десятиліть чи років. Він має бути зроблений сьогодні: зараз.
Не можна дозволити нікому; ні під якими завісами, обставинами або вивісками нав'язати його суспільству: як уже бувало.
По-друге:
3а результатами цих результатів у вирішальній фазі протистояння за незалежність та свободу України, суспільство має вирішити: чи достатньо компетентні та ефективні люди які координують та адмініструють їхні зусилля в цій роботі та та задачі для успішного виконання цієї ролі. Ще раз: ролі та відповідальності перед перед нацією: її незалежністю; свободою; та виживання. Жодних інших тут не існує.
Час для слів давно минув. Обов'язок захищати націю і забезпечувати її майбутнє належить нації, а не особам і кріслам. У цьому не повинно бути жодних сумнівів; і жодного, навіть мікроскопічного розриву між рішенням i пріоритетами нації, її перемоги та діями крісел.
Цей висновок та рішення має бути представлений результатами. Час слів давно минув.
Третє: остаточне очищення від совка
З практичної точки зору, це перший і найважливіший пріоритет від якого перемога залежить прямо і безпосередньо. Ось чому. У 1939 році Фінляндія з її 4 мільйонами населення мала нульові шанси проти Радянського Союзу, з 250. Сили були просто непорівнянні. У протиставленні України та Росії сьогодні все інакше: різниця у працездатному дорослому населенні становить лише близько 3:1.
Це багато, але воно не є неможливим протиставленням. Тому що в суперництві демократії та диктатури перша має переваги волі, мотивації, креативності та вільного виробництва. Але що важливо: це переваги справжньої і функціональної демократії, а не совка, який намалював собі нову етикетку. Ні, ні і ще раз ні: намальовани етикетки не пройдуть в реальній, запеклій конкуренції і жодні розмови на марафонах не дадуть ані найменшого відклику в реальністi.
Це правда що диктатура, методами страху та жорстокості може організувати виробництво необхідного: докази у нас перед очима. Питання тут чисел, ефективністi.
Якщо демократія ефективна на 90%, а диктатура - на 50%, то різниця, при потрійних ресурсах, становитиме 90 : 150.
Якщо демократія ефективна на 110%, а її союзники забезпечують 30%, а також враховуючи якість і переваги новітніх ресурсів, перевага диктатури може бути подолана. Демократія зможе здолати більшу і сильнішу диктатуру. Ні, це не лише теорія, цифри, бо це вже траплялося в історії.
Але це було про демократію: не про совок. Тому що на відміну від демократії, совок розуміє це слово: результат, як "звіт про "результати"". А це звичайно, не одне й те саме. Достатньо лише повернути голову: від звіту на папері до реальності, за вікном.
Отже, якщо "результати" совка це 30% у реальності та ще 69 у звіті, то в сумі ми отримуємо співвідношення: 30 : 150. Або простою мовою, один до п'яти. Воно до речі, нам нічого не нагадує? Спасибі совку.
Ось так: з цієї самої, наочної причини з совком треба кінчати: прямо тут, сьогодні. Совок ще раз і знову коштуватиме Україні всього.
Підсумки: необхідні умови української перемоги. Сьогодні.
– Нація, суспільство: Україна має ухвалити рішення яке належить їй і тільки їй. Тут. Сьогодні.
– Компетентність, професіоналізм та патріотизм: нація i влада мають вкласти у перемогу 110% сил; волі; впевненості; компетентності; уваги та фокусу; організованості; тa креативності.
І може додати трохи від себе.
– Повне й остаточне позбавлення від совка: у кожному місці та в будь-яких формах.
І, остаточно ясне:
– Результат каже все і означає все. Нічого не можна додати або прибрати лише словами якщо немає результатів в реальності.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma