Східний фронт. Смертельне завивання війни. Вогнений вал артилерії змітає все живе перед собою. Над головою кружляє зловісна ворожа авіація, намагаючись добити все, що вижило після артилерійського вогню. Орда піднімається в атаку, поливаючи все навкруг себе безжальними кулями. Вогонь такий щільний, що й голови не можна підняти, аби оглянутися навколо...
А тим часом, глибоко в тилу розгортається дискусія: чому орки так легко вийшли із Криму і швидко захопили весь південь України?
"Хтось розмінував перед навалою російської орди всі проходи із Криму! Хто саме?! Зеленський, дай отвєт!!!"...
"Там, на перешийку між Херсоном і Кримом були залізобетонна протитанкова огорожа! ЇЇ хтось повитягував! Хто саме?! Зєлєнський, дай отвєт!!!"...
А ще далі, на захід України, поважна пані починає речетативом зачитувати древні тексти, в яких повчається, як саме треба жити і боротися, аби...
А із східного фронту, під шквал дискусії в тилу, вже й почалися дзвінки: "Алє, дядьку! Рятуйте! Я ж у тероборону пішов, там мене кормили ситно, прославляли! А мене взяли оті кляті командири і на передок коварно так запхали! А тут жесть! Тут навіть підмиться ніде! Рятуйте, дядьку!". І дядько відізвався: "Врятую, обов'язково врятую! Але ти спочатку скажи, хто твої командири і де саме вони ховаються!"...
...Орда піднімається в атаку, поливаючи все навкруг себе безжальними кулями. Вогонь такий щільний, що й голови не можна підняти, аби оглянутися навколо. А ти лежиш у глибокому окопі, засипаний землею та уламками мін, і думаєш: "Чи варто ризикувати своїм життям заради ось цього всього?"...
...І тут тобі пригадалася трагедія під Берестечком, де загартоване в боях потужне українське військо несподівано було наголову розгромлене польським коронним військом...
Чому так сталося тоді? Ні вчителі в школі, ні викладачі в університеті так і не дали однозначної відповіді, яка б розвіяла найменший сумнів і допомогла б зміцнити дух.
Так, Хмельницький слухняно пішов за козацькою старшиною, яка і чути не хотіла про надання козацьких прав усім гречкосіям. Старшина хотіла змінити собою польських магнатів і самостійно управляти слухняними посполитими. Слухняними.
Але старшина чомусь на врахувала, що ці само посполиті, які мали бути слухняними, вже відчули смак свободи і загартували свій дух у кривавих і переможних боях.
Не змогла старшина врахувати цього простого факту! Бо вона вже не надіялась, а бачила себе вельможами посеред пишних ланів і покірних холопів...
Гординя! Найтяжчий із смертних гріхів - це гординя, яка роз'їдає душу і паморочить свідомість.
Саме вона, гординя козацької старшини, стала причиною смути в українському війську перед Берестецькою битвою! Військо перестало бути монолітом, а перетворилося в аморфну структуру, яка почала розпливатися вже напередодні битви...
...Орда піднімається в атаку, поливаючи все навкруг себе безжальними кулями. Вогонь такий щільний, що й голови не можна підняти, аби оглянутися навколо. А ти лежиш у глибокому окопі, засипаний землею та уламками мін, і думаєш: "Господи! Невже трагедія повториться знову?"...
Після швидко прочитаного "Отче наш!", під завивання бою, з глибин підсвідомості спливла грандіозна картина Хотинської битви...
Кожен із нас, рано чи пізно, під з цього життя або козаком у вічність, або рабом у тьму. Іншого не дано.
...Орда піднімається в атаку, поливаючи все навкруг себе безжальними кулями. Вогонь такий щільний, що й голови не можна підняти, аби оглянутися навколо. І ти, зціпивши зуби, струшуєш із себе землю та уламки мін, і вступаєш у бій.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma