Це не буде довга стаття з самої причини яка в ній піднімається. Закінчується ще один рік в історії України. Століттями вже вона намагається написати свою історію в книзі народів словами, історіями, піснями та спогадами. Але коли справа доходилa до реальності вона виходилa іншою.
Але в ці дні, як і в переломні моменти історії раніше ми починаємо, або повинні усвідомлювати що книга історії не пишеться словами. Слова та надії, пісні та звернення не обіцяли в ній нічого.
Книгу історії треба писати результатами: фактами тa звершеннями, за реальністю. Нічого менше може не вистачити, і швидше за все, не вистачить.
Незважаючи на трагедії, історія не була жадібною з Україною: шанси та можливості були представлені, не один і не два. Але не можна змішувати щедрість Часу з обіцянками та гарантіями: Час нікому нічого не обіцяв. Використовувати шанс виданий ним це привілей та обов'язок перед майбутнім; не обіцянка абo гарантія.
Сьогодні ми без сумніву живемо у дні які визначать історію України, а може й Європи; і всього світу на десятиліття та покоління. Це один із її поворотних моментів. Використовувати цей шанс або розтратити та розбазарити його як бувало: це наш вибір сьогодні. Це не обіцянка та не гарантія.
І в повному розумінні цієї простої істини часу є кілька простих правил на цей етап, які приведуть до результату іншого, не такого "як завжди".
Перше: нa цьому етапі слова не підкріплені результатом не означатимуть нічого. Візьміть слова про прекрасні дрони вже завтра, чи шахеди чи ланцети, поділіть на мільйон тa здуньте в холодний простір. Це все що вони варті, сьогодні. Ось полетіло мопедом: це дійсність. Сьогодні не можна, критично небезпечно плутати та змішувати її з радісними словами.
Cлова не означатимуть нічого. Вартість слова дорівнює, в точності, нулю якщо за ним не стоїть конкретний та фактичний результат.
Друге: совок коштуватиме дорого. Кожен острівець і залишок його коштуватиме дорого, і, можливо, всього. Цілком можливо. Так вже було і так буде ще просто за законом часу: якщо не змінити і не змінитися. Прямо зараз: чекати нема чого.
І третє: українці мають знайти та знаходити можливості, будувати засоби щоб досягати необхідного всім разом: спільним, наполегливим та неухильним зусиллям. Не я рулю значить всі дурні. Не всі роз'їхалися на шашлики і в город. А зібралися; вирішили; працювали; та зробили. Ось результат, і галочка. Наступне запитання. Наступний крок: у реальності, не словами по фантастичних землях та ландшафтах.
Ось так, конкретними кроками реальною землею Україна зможе вирішити нагальні виклики Часу та написати свою історію. А намагатися робити це одними словами це ненадійний варіант який може знову замкнутися і привести в точку відправлення. Пам'ятаємо завжди: все, що в нас буде, буде зроблено нашими руками та головами та пройдено нашими ногами; Час нікому нічого не обіцяв. Чекати тa сподіватися тут нема на що.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma