Чудес не буде: це можна вже сказати абсолютно точно. Підстави, фундамент ідеї та проекту незалежної європейської України прості й логічні. Давайте згадаємо і нагадаємо їх, щоб якщо що не скаржитися на несподівані сюрпризи під черговий випуск скорботних пісень.
По-перше, це вимагає повної абсолютної довіри між лідерами та суспільством.
Між звичайним варіантом української історії що завжди завершувався скорботними піснями, і нормальним майбутнім лежить ясна конкретна позначка, шляховий знак: перемога. Це не просто високе слово звісно ж, а лише словесне вираження результату, досягнення мети: встановлення незалежної української нації. Тієї точки і результату до якого країна, населення і територія йде вже друге століття.
Лідерство, у проектах такої величини та історичного значення це не водіння руками та дмухання на вогонь в надії що щось станеться несподівано і раптово. Це робота, розумування та планування, які дають результат і просувають до мети.
Ми, суспільство, повинні бачити ці результати. Час для театральних вистав та презентацій закінчився.
Далі: продовження совка може в черговий раз закінчити надії та звести проект у безвихідь. І знову.
Мутний суддя "відсудив" у держави зарплату за три роки. Десь йде війна - ті самі три роки, але це десь в іншій площині та вимірах, а тут то у нас гараніторван бізнес як завжди. Щоправда, гарантовано?
Совковий квазісуд ніколи не стане нормальним інститутом незалежної європейської нації, що поважає себе. Три десятиліття і три роки війни говорять та показують це так само точно як і остаточно. Продовження ігор у пересаджування совка по колу не дасть жодних результатів, але може закінчити проект незалежної української нації. Жодних сумнівів тут немає. Продовження тупо-наївних ігор коштуватиме Україні і може всього - і ще раз.
Продовження совка в українській армії це просто ... вибачте не знаходиться слів. Це як липка темна пляма на найсвітлішому, що існує у свідомості майбутньої нації яка ще не встала сьогодні. Як воно може тривати? Чому українське суспільство це допускає тa змиряється? Зрозуміти важко, майже неможливо. Які надії, з совком? Куди, в НАТО?
Але це може коштувати Україні майбутнього. Сьогодні ми знаємо це абсолютно точно: жодних сюрпризів тут не буде.
Третє: відсутність реального вирішення питання кадрів захисту незалежності може коштувати майбутнього нації.
Красиві слова на папері, це не рішення. Казки у марафонах та мережах не наближаються до рішення. Наближення до рішення це суспільство яке якщо і не постає як один на поклик, то хоча б розуміє та приймає необхідність і процес як потрібні та загалом чесні.
Реальність проста до кришталевої ясності: якщо Україну не буде кому захищати, то проект незалежності згорнеться, ще раз і на черговому колі історії.
Якщо совок у кріслах буде вирішувати кому ставати героями а кому грати в суди та прокуратури тому що це забезпечено назавжди та довіра суспільства раніше чи пізніше згорнеться – і разом з нею, див. вище – проект незалежності. Це може статися досить швидко, ми маємо перед очима наочні приклади.
Мобілізація має бути не класовою, а суто індивідуальною. За винятком ліченого списку осіб, включаючи президента, уряд та федеральних депутатів, виклик за національним списком може отримати кожен. Без винятку за посадою та становищем. Далі вже буде рішення з єдиним критерієм: чи приносить ця людина більше користі для захисту України на своєму місці?
У цей час, мабуть, неможливо змусити захищати того/тих, хто цього робити не буде. Не викупи за курсом у ТЦК aбo у фахівців, не війна для бідних тa незаможних, але кожен хто відмовляється від захисту країни цим припиняє свій статус громадянина і стає спадкоємним жителем або щось таке, зробіть закон, це війна на виживання нації. Бo не може існувати незалежна нація без громадян які за потреби її захищають. A громадяни без нації це абсурд, оксиморон.
Це правило стосується всіх: судді, голови та прокурора. Без жодного винятку. Громадяни мають переважне право нa будь-яку державну посаду чи позицію. Не-громадяни не можуть голосувати у національних виборах. Чесно та просто.
Говорити aбо робити? Сьогодні за словами вже не сховатись: результат буде видно і він буде один на всіх.
В історичній перспективі стає ясно: докази просто перед очима, щоразу й без винятку, що заговорити й обдурити історію будь-якими виставами та трюками - це витівка наскільки безглузда, настільки ж і марна: вийде тільки самих себе. Це ясно і час рішення давно пробив: уперед та далі, до завершення проєкту; або вбік та по колу. І жодних сюрпризів і на цьому колі часу тут не очікується.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma