Днями у Верховній Раді склав присягу народного депутата Віталій Войцехівський, який здобув перемогу на проміжних виборах народних депутатів України у 197 окрузі (частина м. Черкас та Черкаська область).
Ці вибори проходили за Законом України «Про вибори народних депутатів України», за яким дообирають нардепів у чинний склад Верховної Ради до наступних парламентських виборів, які відбудуться вже за прийнятим у 2019 році Виборчим кодексом.
Здавалося б – нове законодавство мало би вирішити багаторічні проблеми, як то використання адміністративного ресурсу чи прихована агітація, але вибори на 197 окрузі чітко демонструють, що без якісних змін у Кодекс цього не станеться і ось чому.
Впродовж виборів мали місце декілька вкрай негативні явища, яким завдячує переможець виборчих перегонів Віталій Войцехівський:
1) своїй участі в урочистих заходах, які фінансувалися з державного та місцевого бюджетів (коштів платників податків);
2) своїй участі у відкритті об’єктів інфраструктури, які побудовані за бюджетні кошти (кошти платників податків);
3) прихованій агітації за нього Президентом України та посадовими особами Черкаської області, які утримуються за бюджетні кошти (кошти платників податків);
4) використанням цих заходів у матеріалах передвиборчої агітації.
Забігаючи наперед зазначу – здавалося б очевидні порушення не знайшли негативної оцінки ні у черкаському, ні у столичному суді у справі за позовом Григорія Козьми та розчинилися у прогалинах законодавства.
До прикладу – впродовж всієї кампанії кандидат від «Слуги Народу» з’являється в оточенні сільських/селищних голів на святкових заходах, які профінансовані з місцевого бюджету – це численні дні сіл (як то Грищинці, Геронимівка, Хрещатик та ін.), заходи з нагоди вигнання нацистів, Дні Учителя та ін.
Впродовж цих заходів розповсюджується символіка політичної партії та агітаційні матеріали кандидата, а сам кандидат є частиною програми заходу – виходить з вітальним або іншим словом.
Така ж історія з об’єктами інфраструктури – наприклад відкриття активних парків у Мошнах або ж Каневі, збудованих в рамках програми Президента «Здорова країна», до яких кандидат не має відношення – за традицією вітальне слово та оточення з чиновників різного рівня – від Голови ОДА Олександра Скічко або ж голови адміністрації району (які призначаються Президентом) до сільського голови чи міських чиновників.
Однак «вишенькою на торті» став приїзд Президента України з робочою поїздкою до Черкаської області, в рамках якої він разом з Віталієм Войцехівським відвідав відкриття нового критого басейну у Золотоніській гімназії ім.С.Д. Скляренка.
Така поїздка:
- організована за кошти платників податків;
- передбачала залучення значної кількості державних службовців та працівників правоохоронних органів, які утримуються за кошти платників податків;
- стосується відкриття об’єкту, який збудовано за кошти державного і місцевого бюджету – знову ж таки за кошти платників податків;
- висвітлена на офіційних ресурсах – представництва Президента України та Черкаської ОДА, які утримуються за кошти платників податків;
- мала чіткий протокол, учасником якого не могли бути інші кандидати або ж будь-хто бажаючий.
Усі вищеперелічені заходи, як і участь кандидата в них були оформлені в агітаційні матеріали - відеоролики, які розповсюджувалися у соціальних мережах «Facebook» та «Youtube» в інтересах кандидата від «Слуги Народу».
Все це, беззаперечно, створює хибне уявлення виборців про причетність кандидата до будівництва певних інфраструктурних об’єктів чи до організації урочистих (святкових) заходів, які фінансуються за кошти платників податків.
Очевидно також і те, що це викликає або ж посилює позитивне уявлення про кандидата, хоча до будівництва бюджетних об’єктів чи організації бюджетних заходів він не має жодного відношення.
Більше того, таку потужну перевагу кандидат отримує безоплатно, оскільки фактично використовує для агітації майно і кошти платників податків, у той час як інші кандидати мають витрачатись на агітацію лише зі спеціального виборчого фонду, який має обмеження як щодо його наповнення, так і щодо витрат з нього.
Особливо цинічною виглядала позиція Віталія Войцехівського, викладена у судових процесах, щодо «гарантованого права на свободу пересування та відвідування будь-яких заходів, яку має він, як громадянин України», оскільки, наприклад, під час візиту Президента сторонні особи як раз таки були обмежені у пересуванні працівниками поліції (які утримуються за кошти платників податків), про що добре видно на відео ГМ «Опора».
Повертаючись до законодавства можна побачити, що норми, які стосуються обмежень щодо передвиборчої агітації у поки що чинному Законі та у Виборчому кодексі є практично ідентичними, що загрожує тотальним використанням адміністративного ресурсу на майбутніх виборах.
Щоб вирішити цю проблему, законодавцю (яким за іронією долі став той самий Віталій Войцехівський) необхідно кардинально змінити підхід до обмежень щодо передвиборчої агітації, спираючись як раз на досвід виборів у 197 окрузі.
По-перше, необхідно передбачити заборону не тільки вести передвиборчу агітацію на заходах, які організовані органами влади, а й використовувати свою участь в будь-якій формі у таких заходах в матеріалах передвиборчої агітації.
Без цієї заборони кандидати від чинної влади завжди зможуть оперувати матеріалами агітації, які створюватимуть враження про їх причетність до заходів чи об’єктів, які існують за кошти платників податків і до яких кандидат не має жодного відношення та матимуть непереборну перевагу над іншими кандидатами.
По-друге, законодавцю варто виходити з того, що з моменту набуття особою статусу кандидата у народні депутати і до завершення передвиборчої агітації, участь такої особи у будь-яких заходах та практично будь-яка її діяльність неодмінно спонукає виборців голосувати за такого кандидата, а відтак є передвиборчою агітацією.
Такий підхід варто викласти у положеннях Виборчого кодексу, оскільки улюбленою забавкою суддів, які розглядають виборчі спори є використання конструкції, яку простими словами можна описати так: «не було закликів голосувати чи не голосувати за конкретного кандидата – не було агітації».
Оскільки агітація у таких ситуаціях є, де-факто є і без таких закликів, а судді не мають коли бажання, а коли сміливості такі порушення присікати – чітка недвозначна норма у Виборчому кодексі зможе вирішити таку проблему.
І по-третє, будь-які відкриття об’єктів інфраструктури чи робочі поїздки чиновників, які фінансують з коштів платників податків не мають супроводжуватися кандидатами у народні депутати, що має бути закріплено у вигляді імперативної заборони на законодавчому рівні.
Супутні проблеми, які варто вирішити – це знешкодження двійників, шляхом закріплення обов’язку розміщення на бюлетенях фотографії кандидатів та іншої додаткової інформації, а також конкретизація переліку посадовців, яким заборонено агітувати або ж сприяти у агітації кандидатів.
Без відповідних змін у Виборчий кодекс провладний кандидат, неважливо на якому рівні, буде мати величезну перевагу перед іншими кандидатами, які не мають підтримки влади, що зведе до абсурду сам виборчий процес без чесного перебігу якого неможливо говорити про демократію.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma