Мова наразі про переінакшення реальности в свідомості обивателя. Адже до того цей період вважався "темними часами" - брудними, тяжкими, невеселими, як у не менш "дегенеративному" фільмі "Важко бути богом", а тут воно зовсім не таке. Щонайбільше – сіре, а насправді – таке як було за життя у цей період. І смерть була не чорна, а звична, і злидні були так само цілком стерпні, і голод з хворобами також.
Мабуть, недаремно підзаголовок до книжки Стефанія Демчук "Доба постів і карнавалів" значить: "Як жили, пили і кохалися у середньовіччі". Бенкет під час чуми, скажете? Ні, не чули – буде відповідь вам мешканців європейських міст того часу. Тому що і бенкет, і чума були складниками одного історичного процесу назвою "людське життя". Ідеалізувати його або навпаки погіршувати - означає переписувати історію, а не подавати її такою, як вона була. Темною, ясною, різнокольоровою, в якій присутні чорна смерть. хрестові походи, бідність, голод, холод. Загалом середньовіччя таке далеке від нас, що, почувши згадку про цей період часу, ми продовжуємо малювати в голові ту картинку, яку побачили колись у кількох поганих фільмах, про один з яких ми згадували вище.
Та чи справді середні віки були такими жахливими? Принаймні авторка стверджує, що ні, середньовіччя не було ані темним, ані диким. У своїй книжці вона розповідає, як усе відбувалося насправді: що їли та пили люди, як виховували дітей, чого боялися і як святкували. А також про те, хто ж назвав середньовіччя темними віками. Чи насправді діти пили алкоголь і про що йшлося у тогочасних виховних трактатах. У чому люди зізнавалися на сповіді. Чим лікувалися і як виглядала тодішня епіляція. Усе це, а також дієти, навчальний процес у школах і навіть бійки між студентами й містянами описує авторка у своїй книжці, оживляючи людей середньовіччя і розповідаючи про цей час без міфів і табу.
Стефанія Демчук. Доба постів і карнавалів. – К.: Віхола, 2023
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma