У Львові йдуть судові засідання. Почались слухання у справі трагедії в Сихові. Саме трагедії…
На лаві підсудних – чоловіки у розпачі. Тут, під час судового засідання, до кожного з них прийшло усвідомлення, що їхнє життя склалося не так, як вони хотіли. А поряд нікого нема…
Є адвокат, який автоматично, в силу своєї професії, шукає якихось пом’якшувальних обставин для обвинуваченого. Зрештою, сам адвокат перебуває під тиском об’єктивної реальності, які повністю сформувалися під час війни.
Сьогодні адвокат ніяк не зможе вплинути на реальність, яка вже сформувалася. Але питання, чи розуміє адвокат, що суд, сьогодні, є наслідком тих причин, які формувалися з першого дня масштабного вторгнення дикої московської орди?
В залі судового процесу є сторона звинувачення, яка перебуває під психологічним тиском парадоксів демократії. Тих парадоксів демократії, які дають повну свободу кожній людині, але не пояснюють, як цією свободою користуватися. Але хто саме повинен пояснювати?
На руках у сторони звинувачення кримінальний кодекс, в якому зібрано застереження від неправових дій.
Кримінальний кодекс, який у повсякденному житті кожної людини, не пов’язаної із правовими структурами, уявляється чимось абстрактним. І ось абстрактний кримінальний кодекс повстає перед людиною суворою реальністю.
Це ще не фінальна мить у житті людини, яка опинилася на лаві підсудних, але…
Кожна людина знає точку відліку, з якої починається її життя. Далі – рух до точки "В" у невизначеність. Кожен крок у житті – у невизначеності – це випробування на адекватність і силу духу.
Успішний крок не означає, що так буде завжди. Хоча уява відмовляється вірити в протилежне. Тим більше в ейфорії від досягнутого. Ейфорія може закінчитися глибоким розчаруванням. Так буває. В будь-якому випадку, ейфорія спалює всі ілюзії, а далі – розуміння реальності. А в реальності ти – один.
Зрештою, навіть коли вдало перетнув Тису – ти всеодно один. Один на протилежній стороні Тиси.
Реальність може бути менш очевидною, ніж наші інтуїтивні уявлення про неї…
В залі судового процесу видно блогерів, які фіксують на камеру епізоди судового процесу, які можуть принести в інтернеті сотні бажаних "лайків".
Вчора ці блогери фіксували і скоренько виставляли в інтернет ейфорію натовпу. І отримали за виставлені відосики дикої оргії тисячі "лайків".
Сьогодні блогери фіксують результат ейфорії натовпу. Виставлять відосики в інтернет і знову отримають тисячі "лайків", які збуджують ейфорію блогера…
Роботу цих сотень блогерів можна трактувати як завгодно. Але…
Чи є випадковістю поява блогерів у сучасних реаліях? Що саме стоїть за процесом поширення інформації? Чи не спостерігається тут закономірність?
Не з точки зору московських спецслужб, а з точки зору філософів…
В залі судового процесу присутні журналісти…
І ось тут виникає питання до тих журналістів, які з першого дня вторгнення дикої московської орди в Україну піднімали хайп щодо свободи слова, свободи пересування громадян України і демократичних свобод взагалі. Не переймаючись простим питанням: «Я це зараз побачив чи вже домалював?».
Свого часу Тома Аквінський поставив питання «Для чого?»…
Не поспішайте з відповіддю. Не кивайте на політиків. Бо політики, без вас, журналістів, перестають бути медійними, втрачають інформаційне поле для пропаганди своїх ідей.
Чим саме відрізняються фахові журналісти від блогерів?
Кримінальний кодекс на столі сторони звинувачення – це своєрідний кодекс табу, який прийшов до нас з глибокої давнини. Кодекс табу сформовано помилками і кров’ю мільйонів людей. Впродовж тисячоліть.
Кров’ю мільйонів альтруїстів виривалася свобода і демократія із рук кривавих тиранів. Помилками людей, які сприймали свободу і демократію, як "безоглядне життя тут і зараз". І втрачали свободу і демократію. І посипали голову попелом… Знову знаходились альтруїсти, які ціною свого життя знову виривали свободу і демократію із рук тиранів… І знову з’являлися люди, які сприймали свободу і демократію, як "безоглядне життя тут і зараз"…
Добре, якщо з якихось причин важко сприймається поняття табу, то можна використати більш сучасне поняття – правила дорожнього руху… З усіма висновками.
Нарешті, питання до журналістів, як до реальних представників четвертої гілки влади у демократичному суспільстві: чому людський інтелект так часто виявляється запізнілим?
В залі судового процесу присутній суддя, якому необхідно знайти оптимальний варіант вироку. Аби цей вирок не став вироком для інтелекту людини взагалі. Вироком для інтелекту…
…Попри великі відмінності, багато світових релігій приділяють особливу увагу внутрішній зміні людини. Вибудовуючи нову модель, спробуємо звести до спільного знаменника: світові релігії фактично скеровують людину в один-єдиний процес – це реформування кожною людиною своєї власної свідомості.
Тобто, всі світові релігії закликають переглянути і внести корективи у свою свідомість. Свою свідомість. Не у свідомість свого сусіда чи політика, а саме у свою…
Християнство, керуючись Новим Заповітом, принесло із собою процес покаяння…
Покаяння, в перекладі із давньогрецької – зміна способу мислення…
Інтелектуали-науковці також зайняті тлумаченням свідомості людини…
Навіть ті інтелектуали-науковці, які розробляють ракети для вбивства українців. Які на початку масштабного вторгнення диких московських орд підтримали не жертву кривавої агресії, а саме агресора. Свідомість кожної людини несподівано почала вимагати глибшого знання природи… свідомості людини.
…У Львові йдуть судові засідання. Почались слухання у справі трагедії в Сихові. Саме трагедії. На лаві підсудних – чоловіки у розпачі.
Тут, під час судового засідання, до кожного з них прийшло усвідомлення, що їхнє життя складається не так, як вони хотіли. Вони не знали…
Але незнання не позбавляє від відповідальності…
І саме в цьому трагедія.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma